«Є щось для імунітету?», «Дайте щось від нервів!» — ці фрази щодня чує практично кожен фармацевт. Люди шукають швидке полегшення або профілактику хвороб і звертаються до аптек, очікуючи простого рішення складних проблем. Часто — без консультації лікаря, без розуміння, як саме діє препарат, чи взагалі він діє. На жаль, в українському аптечному просторі доступ до засобів із недоведеною ефективністю залишається занадто вільним.
Такі препарати здебільшого безрецептурні, активно рекламуються, асоціюються з «натуральністю» або «безпечністю», однак не проходили достатніх досліджень. І це — не просто риторика. Адже мова не лише про гроші, витрачені дарма, а й про серйозні ризики для здоров’я.
Термін «фуфломіцин» прижився в публічному дискурсі як синонім до «ліків, що не працюють». Та не всі препарати з недоведеною ефективністю доречно називати саме так, зазначає фармацевт Андрій Чимбар. Він пояснює: є принципова різниця між:
До останньої категорії належить значна кількість препаратів, включно з деякими, що виготовляються в Європі. Частина з них представлена як ноотропи, «імуномодулятори» або засоби рослинного походження. Вони можуть бути небезпечними через непередбачувану дію, взаємодії чи відсутність вивчених побічних ефектів.
Імунна система — складна і делікатна мережа, і втручання в її роботу потребує надзвичайної обережності. Проте попит на препарати «для імунітету» стабільно високий. Особливо в осінньо-зимовий період.
«Ми знаємо, наскільки серйозними можуть бути побічні ефекти у справжніх імуносупресантів, які застосовують при аутоімунних хворобах, — зазначає Андрій Чимбар. — Але чомусь віримо, що “імуностимулятори” можуть бути абсолютно безпечними. Це нонсенс».
Особливої уваги заслуговують препарати на основі тилорону — діючої речовини, яка рекламується як імуномодулятор і противірусний засіб. У документації виробників часто не згадується про реальні побічні ефекти або ризики. А в інструкціях побічні ефекти або відсутні, або позначені загальними формулюваннями на кшталт «можлива індивідуальна чутливість».
Це створює ілюзію безпеки, однак порушує головний принцип доказової медицини — баланс ризиків і переваг.
Багато сучасних лікарських засобів мають рослинне походження — це факт. Але фітотерапія, як і будь-який інший напрям лікування, має бути підкріплена доказами ефективності й безпеки.
Аптечні фітопрепарати проходять стандартизацію, очищення, перевірку складу. Натомість численні суміші з десятків трав, особливо індійського виробництва, можуть становити ризик через невивчену взаємодію речовин.
Приклад — трагедія в Бельгії 1992 року, коли пацієнтам клініки для схуднення призначали фітозасіб на основі хвилівника. У результаті — понад 100 випадків важких уражень нирок і зростання онкологічних захворювань через генотоксичну дію аристолохієвої кислоти. Це — реальний доказ того, як «натуральність» без належного контролю може завдати серйозної шкоди.
Ноотропи — ще одна популярна категорія засобів із сумнівною ефективністю. Чимбар наголошує: більшість з них не проходять крізь гематоенцефалічний бар’єр. Відповідно, вони просто не можуть впливати на мозок, як декларується.
У кращому разі такі препарати — втрата грошей. У гіршому — зволікання з візитом до лікаря при справжніх неврологічних чи психоемоційних проблемах. Наприклад, коли людину турбує хронічна тривожність або депресія, а вона намагається «заспокоїтись» пігулками за порадою подруги — замість кваліфікованої допомоги.
Вибір лікарських засобів має базуватись на доказах. Це означає:
Фітопрепарати можуть і повинні бути частиною доказової фармакотерапії — за умови, що вони проходили відповідні клінічні випробування і рекомендовані у світових настановах. Наприклад, багато рослинних засобів включені до європейських рекомендацій щодо лікування функціональних розладів ШКТ, кашлю або клімактеричних симптомів.
Проблема не в тому, що засіб «рослинний», а в тому, що часто не перевірений.
В епоху відкритої інформації, спрощеного доступу до ліків і медичних порад у соцмережах важливо залишатись на боці доказів. Самолікування — не злочин, але відповідальність. А відповідальне лікування починається з перевіреної, ефективної та безпечної терапії.
Якщо препарат пройшов необхідні дослідження, увійшов до міжнародних настанов і довів свою ефективність — він вартий довіри. Все інше — лише припущення. А з власним здоров’ям краще не ризикувати.
Джерело: Бережи себе
.
