Скарги на загострення геморою — можливо, саме той випадок, коли в рекомендації провізора щодо вибору лікарських засобів акцент слід зробити не лише на засоби швидкої допомоги, а й на препарати допродажу.
Є захворювання, про які говорити не прийнято, навіть із друзями, і до них належить геморой. Хоча, здавалося б, чого соромитися, адже це захворювання, як правило, повʼязане з тривалою сидячою або важкою фізичною роботою, а також недостатньою фізичною активністю (гіподинамією). Такі недоліки погіршують життя більшості сучасних людей, і, напевно, цим частково пояснюється поширеність геморою.
Геморой – це наслідок застійних явищ у ділянці малого таза і прямої кишки: тривала нерухомість або надмірне навантаження призводять до застою крові з усіма відповідними наслідками.
Фармацевт може порадити різні класи та форми ОТС-засобів. Для лікування загострень і усунення застійних явищ використовують такі місцеві препарати, як «Анузол», «Гепатромбін Г», «Прокто-Глівенол». Усі вони чинять комплексну дію: знеболюють, усувають запалення та дискомфортні симптоми в ділянці прямої кишки. У більшості випадків місцеві засоби швидко усувають весь спектр гострих проявів геморою.
Щоб запобігти загостренню геморою, рекомендують застосовувати пероральні венотонізувальні/ангіопротекторні препарати: «Діосмін», «Ескузан», «Детралекс», «Троксерутин» тощо.
Тобто ОТС-супровід геморою ґрунтується на засобах тієї групи, що її застосовують і при іншій застійній патології – варикозі. Але під час призначення препаратів для лікування геморою фахівці нерідко лишають поза увагою один важливий прояв захворювання, який водночас є і його кофактором, — хронічні закрепи (констипації): це не лише поширений стан, що супроводжує геморой, а й одна із його причин.
Закрепи епізодичні, а тим більше хронічні – кофактор геморою, що погіршує його перебіг.
Насправді геморой без закрепів — практично виняткове явище. Зате майже у всіх пацієнтів зі скаргами на тривалі констипації зрештою спостерігають тенденцію до виникнення проблем із прямою кишкою, тому хронічні закрепи відносять до факторів ризику розвитку цього захворювання. До того ж вони погіршують перебіг наявного геморою — прискорюють виникнення його симптомів і ускладнюють їх, підвищують частоту загострень.
Прояви, характерні для геморою, спостерігають у пацієнтів, як правило, після періоду утрудненого випорожнення, причому одна з основних скарг – власне проблеми зі спорожненням кишечнику.
Таким чином, закреп і геморой — мабуть, найбільш невдале, але водночас дуже поширене поєднання, із яким стикаються у своїй практиці проктологи. Визначити, що первинне, а що вторинне, найчастіше не вдається навіть досвідченим фахівцям. Втім, це не найважливіше завдання — до лікування потрібно підходити комплексно. І усувати закрепи в пацієнтів із гемороєм критично необхідно, незалежно від «первинності» проблеми: це допомагає тримати захворювання під контролем і не допускати його загострень та прогресування.
У будь-якому випадку рекомендована немедикаментозна профілактика закрепів – перегляд раціону з подальшою корекцією щодо підвищення вмісту клітковини та споживання рідини, а також фізична активність. На жаль, подібних заходів виявляється недостатньо: хронічні констипації вирізняються наполегливим перебігом, тому найчастіше необхідне застосування спеціальних засобів.
Надійного усунення симптомів геморою досягти дуже складно, іноді з однієї причини: не нівелюється один із його основних патогенетичних факторів – закреп. І тут на передові позиції виходять проносні. Що порадити?
Рослинні препарати цієї групи, що містять антраглікозиди, мінеральні (осмотичні) засоби, а також «синтетика» (похідні дифенілметану та ін.) вирізняються доступною ціною і користуються популярністю «у народі». Але, на жаль, це їхня єдина перевага: будь-які проносні подразнюють слизову оболонку кишечнику і спричиняють безліч інших побічних реакцій, тому придатні лише для короткострокового застосування, тобто при епізодичних закрепах.
Щодо лікування хронічних закрепів (констипацій), то важливо підібрати засіб з ідеальним профілем безпечності. Тренд сучасної медицини – так звані полісахариди: на основі лактулози, а також морської капусти (слані ламінарії) або насіння подорожника. Такі засоби чинять гіперосмотичну проносну дію, збільшуючи обсяг кишкового вмісту та стимулюючи перистальтику. Ці препарати прийнято ще називати пребіотиками: вважається, що вони створюють у кишечнику сприятливе для розмноження пробіотичних («дружніх») бактерій середовище — з усіма відповідними наслідками.
Перелік протипоказань до застосування таких засобів набагато коротший, найсуворіше – лактулозу не можна вживати пацієнтам із гострими запальними захворюваннями кишечнику. Втім, завжди варто зробити ремарку, що будь-які проносні не варто застосовувати тривалий час. Тільки-но робота кишечнику нормалізується, їх потрібно скасувати.
Рекомендуючи відвідувачеві який-небудь проносний засіб, нагадайте йому правила застосування препаратів для симптоматичного лікування закрепів.
Джерело: https://nv.ua/ukr
.
.
