Українці налякані. Налякані коронавірусом та його можливими наслідками. І цей страх підсилюється панікою, яка виплескується у соцмережі запитаннями на кшталт «у мене зник нюх, температура 37,4, порадьте, який антибіотик краще» або «сімейний лікар призначила антибіотик А та антибіотик Б, можливо, краще все ж таки В?». А ще змушує тих, хто захворів або має найменшу підозру на «коронавірусний» діагноз, вишукуватися у черги довжиною в тиждень на ПЛР-тести та комп'ютерну томографію. Але чи дійсно КТ при коронавірусі – must have для кожного пацієнта із COVID-19? І коли та за яких обставин потрібно починати приймати антибіотики? І чи варто робити ПЛР-тест бабусі, онуку якої вже підтвердили діагноз «коронавірус»? Відповіді на ці питання дав вінницький педіатр, дитячий пульмонолог Олександр Васильович Катілов.

COVID-19 – це вірусне захворювання, і антибіотик при ньому як початкова терапія не допомагає. Більше того, лікування антибіотиками на початковому етапі збільшує частоту ускладнень, зокрема тієї ж самої пневмонії. Окрім того, антибіотики, які люблять у нас призначати – а це азитромицин та деякі макроліди – мають кардіотоксичну дію, особливо якщо йдеться про пацієнтів похилого віку, – каже лікар.

За його словами, після закінчення епідемії коронавірусу на нас очікує шалену резистентність до антибіотиків. І причина цьому – масове призначення антибіотиків пацієнтам, що знаходяться на амбулаторному лікуванні.

У Нідерландах є антибіотики, які сімейний лікар не має право призначати – тільки лікарі в стаціонарах або пульмонологи. У нас макроліди вже фактично «вбили», залишаються фторхінолони – це потужні препарати. Їх призначають наліво й направо, – пояснює Олександр Васильович.

Коронавірус, наголошує він, протікає як звичайна вірусна інфекція. Відповідно – як вірусна інфекція і лікується. І антибіотики призначаються лише у випадку, якщо до вірусної приєднується бактеріальна інфекція, зазвичай – пневмонія.

Про те, що є бактеріальна інфекція, свідчить або відсутність покращення стану протягом п'яти-семи діб, або «друга хвиля» захворювання, коли спочатку стан пацієнта нормалізується, а через декілька днів знову погіршується: з'являється задишка, кашель, прискорюється пульс на тлі відсутності лихоманки, зростає частота дихання, сатурація, тобто рівень насиченості крові киснем, протягом дня падає нижче 95 відсотків, – пояснює Олександр Васильович.

Саме в такій ситуації, каже він, і є сенс направити пацієнта на комп'ютерну томографію. Але аж ніяк не «для заспокоєння» у перші дні появи симптомів вірусного захворювання.

Це чутливий метод обстеження, який може виявити у кожного пацієнта з коронавірусом, навіть безсимптомним, зміни в легенях. Але якщо на тлі цих змін пацієнт почувається добре, немає ані задишки, ані підвищеної температури, ані зниження сатурації, медикаментозне лікування не потрібне – лише відпочинок та повноцінне харчування. Бо це не пневмонія – це пульмоніт, тобто вірусне враження легень, – зазначає Олександр Васильович.

Якщо ж зміни в легенях фіксуються на тлі поганого самопочуття, лікар має проводити кореляцію між обсягами враження та клінічними симптомами. Виражені симптоми, низька сатурація є показами для госпіталізації навіть при мінімальному обсязі враження легень. І навпаки: навіть якщо зміни в легенях значні, а самопочуття пацієнта при цьому нормальне, він може отримувати лікування вдома.

Аргументом на користь утримання від КТ «про всяк випадок» є дані, які наводять американські науковці, розповідає Олександр Катілов: із проведенням цього методу дослідження пов'язують п'ять тисяч випадків онкопатології.

Кожне КТ залежно від віку апаратури та терміну її експлуатації – це опромінення, рівень якого у 20-30 разів вище за опроміненні при рентгені, – наголошує лікар.

За його словами, окрім зайвого обстеження проблему становить і повторне проведення КТ:

Якщо пацієнт вилікувався і нормально почувається, навіщо йому дізнаватись, що в нього рівень ураження легень був 30 відсотків, а через місяць – п'ять? Навіщо зайве опромінення? Тим більше що процес відновлення легень є тривалим, може становити до трьох місяців. Визначальною має бути клінічна картина.

Так само як і комп'ютерна томографія, зайвим може бути й ПЛР-тестування. Тим більше що негативні його результати можуть бути й хибними.

Що впливає на хибнонегативні результати? По-перше, якість тестів. По-друге, умови зберігання. По-третє, те, як проходив забір біоматеріалу. Якщо дотримуватися усіх вимог – кількість хибнонегативних результатів буде меншою. Якщо ні та ще додати до цього людський фактор – кількість збільшиться, – розповідає Олександр Катілов.

За його словами, у випадку, якщо діагноз «коронавірус» підтверджено одному члену родини, проводити ПЛР-тестування іншим, що були з ним у контакті та мають аналогічні симптоми, немає сенсу.

Якщо в родині захворіла мама, а потім раптом дідусь та бабуся – навіщо робити тест бабусі, якщо сімейний лікар і так знає, що вони живуть разом і спілкуються? Чим вона ще захворіє? Чумою? Звичайно, ні – ковідом. Усе має робитися з розумом та підпорядковуватися логіці, – каже Олександр Катілов.

Джерело: vlasno.info