Багатьом людям мало зрозуміла різниця поміж лихоманкою та «просто» високою температурою тіла. Вона справді може бути ледь відчутною в багатьох випадках. Й справді, відчуття, що супроводжують підвищену температуру тіла дуже суб’єктивні: хтось відчує неймовірну спеку й знемогу при 37,7 ° C, а хтось чудово переносить і всі 38+° C.
Але встановлювати цю різницю необхідно, адже від цього залежить доцільність прийому ліків, які «збивають» температуру, коли вона перетворюється із корисної захисної реакції на злоякісну. Та з яких цифр починати прийом цих препаратів? І яких саме? Часом ці поширені питання ще більш поглиблюють сумніви щодо вибору чи застосування безрецептурних жарознижуючих…
Наявність лихоманки частіше, ніж інші симптоми інфекцій, стає причиною серйозного занепокоєння як у самих пацієнтів, так і лікарів. Зрозуміло, цей симптом може вказувати на більш важкий перебіг захворювання. Згідно статистики, більшість випадків лихоманки пов’язані з інфекціями – бактеріальними, вірусними (у тому числі сезонними респіраторними). Хоча не завжди.
За своєю природою лихоманка, дійсно, може бути результатом різних тривожних патологічних або інфекційних процесів. Хоча вона нерідко розвивається у відповідь на імунізацію, енергійні вправи чи навіть застосування певних фармакологічних засобів. Зокрема, лихоманка може початися на тлі прийому деяких протимікробних агентів, імуносупресантів, тиреоїдних гормонів, окремих кардіопрепаратів і навіть… певних нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ). Чимало випадків лихоманки класифікуються як ідіопатичні, тобто такі, коли причину виникнення лихоманки з’ясувати не вдається.
Загалом, лихоманка – надзвичайно поширений симптом, який можна контролювати за допомогою використання адекватних ліків. Основне завдання симптоматичного лікування лихоманки – полегшити дискомфортні відчуття за рахунок зниження температури тіла до нормальних показників. Але перед застосуванням таких препаратів слід провести належні діагностичні заходи. Зрозуміло, для цього знадобиться термометр!
Важливо позбавитися шкідливого стереотипу, коли підвищена температура «вимірюється» за допомогою дотику до лоба рукою або губами: таке «вимірювання» може запросто ввести в оману. Єдине надійне джерело інформації в даному випадку – термометр. Хоча показники цього простого пристрою потрібно зчитувати правильно.
В першу чергу, показання термометра будуть найбільш інформативними, коли під час перебігу хвороби температура вимірюється у одній і тій самій ділянці одним і тим самим пристроєм. Тільки у цьому випадку спостереження динаміки температури тіла матиме діагностичну цінність.
По-друге, показники температури тіла змінюються від способу та ділянки вимірювання.
Для вимірювання температури у дітей у віці до 6 місяців краще застосовувати ректальний метод. А от більш популярні вушні термометри не рекомендовані для цієї вікової групи через форму і розмір вух.
У дітей віком від 6 місяців до 5 років можна вимірювати температуру ректально, орально, а також за допомогою вушного термометра. А от традиційний спосіб вимірювання температури під пахвою в цій віковій групі вимагає від батьків певних навичок.
У пацієнтів старше 5 років можна використовувати будь-який із перелічених вище методів.
Негайно зверніться до лікаря, якщо:
Нарешті, навчившись правильно вимірювати температуру (та оцінювати ситуацію), можна вирішувати питання необхідності й подальшого вибору жарознижувального засобу. Незважаючи на те, що такі ліки відносяться до безрецептурних, поводитися із ними потрібно дуже обережно – навіть, коли справа стосується дорослого пацієнта.
Наразі основними антипіретиками (жарознижувальними), у тому числі дозволеними в педіатрії, вважаються;
Якщо потрібно дати антипіретик дитині, то в цьому випадку доза має залежати від ії ваги, а не від віку.
Втім, різні люди реагують на такі ліки індивідуально – у деяких температуру знизити допомагають також інші НПЗЗ, наприклад, напроксен. Часом з метою досягнення більш вираженого терапевтичного ефекту доцільно застосовувати комбіновані засоби. Мультикомпонентні препарати будуть особливо доречними у ситуаціях, коли окрім лихоманки пацієнт страждає також від інших проявів основного захворювання, котрі погіршують його загальний стан (головний біль, біль у м’язах, надмірна пітливість, тощо).
Такі жарознижуючі засоби випускаються в різних формах і складах, що дозволяє комфортно їх застосовувати як у дорослих, так і дітей. Але обов’язково зверніть увагу на те, що важливо використовувати лише якийсь один препарат, аби уникнути дублювання терапевтичного ефекту і ризику розвитку побічних ефектів. Пам’ятайте, що жарознижуючі компоненти часто містяться й у поширених препаратах від застуд!
Саме тому для лікування лихоманки фахівці рекомендують обирати однокомпонентний засіб, принаймні спочатку. У більшості випадків навіть «звичайні» НПЗЗ допомагають зняти спектр супутніх симптомів, які підвищують загальний дискомфорт хворого.
Зазвичай ці ліки починають діяти (відзначається зниження температури тіла та полегшення інших проявів хвороби) приблизно через 30 – 60 хвилин після прийому.
У зв’язку з підвищеним ризиком синдрому Рейє заборонено застосовувати засоби на основі ацетилсаліцилової кислоти (АСПІРИН) для лікування дітей до 15 років.
Також не варто змінювати жарознижуючий засіб – через підвищений ризик помилок дозування і, відповідно, побічних ефектів (особливо стосується лікування дітей). Аби забезпечити максимально точне дозування, завжди потрібно використовувати відповідну ємність для дозування препарату, яка знаходиться в упаковці.
Любомира ПРОТАСЮК, спеціально для «ВЗ»
Джерело: USPharmacist, MedicalNewsToday, WebMD.
