Імунна система — це складна, високоточна та динамічна структура, яка щодня захищає організм від тисяч потенційних загроз. Одним з її найвражаючих механізмів є здатність розпізнавати «свій» і «чужий», атакуючи лише патогени й водночас не зачіпаючи власні клітини. Цей баланс — не випадковість, а результат тонкої взаємодії клітинних і молекулярних механізмів, які десятиліттями залишалися загадкою.
У 2025 році Нобелівську премію з фізіології та медицини присудили Мері Брунков (Mary E. Brunkow), Фреду Рамсделлу (Fred Ramsdell) та Шимону Сакагучі (Shimon Sakaguchi) — науковцям, які пояснили, як імунна система вміє «гальмувати» сама себе, запобігаючи аутоімунним атакам. Їх відкриття стосуються механізмів периферичної імунної толерантності — другого рівня захисту від автоагресії.
«Ці дослідження докорінно змінили наше розуміння того, чому не кожен з нас має аутоімунні хвороби. Вони відкрили ключ до пояснення, як організм зберігає баланс між необхідною захисною реакцією та небезпечною надмірною активністю», — підкреслив голова Нобелівського комітету Олле Кампе (Olle Kämpe).
Ключову роль у формуванні імунної відповіді відіграють Т-клітини — «фронтові солдати» імунної системи.
Кожна Т-клітина має унікальний рецептор, який діє як детектор загроз. Комбінації генів забезпечують утворення трильйонів варіантів таких рецепторів — і серед них обов’язково будуть ті, що здатні розпізнавати власні білки організму.
На етапі дозрівання в тимусі ці «небезпечні» клітини елімінуються. Це явище отримало назву центральної імунної толерантності. Проте цей механізм не є абсолютно досконалим — частина аутореактивних Т-клітин усе ж уникає елімінації.
У 1995 році японський імунолог Шимон Сакагучі виявив новий тип Т-клітин, що має білки CD4 та CD25 на поверхні. При видаленні цих клітин у мишей розвивались аутоімунні захворювання, а при поверненні — симптоми зникали. Це стало доказом існування регуляторних Т-клітин (Treg) — своєрідних «охоронців» імунної системи, які стримують надмірну активність інших Т-клітин.
«Регуляторні Т-клітини — це як гальма для потужного двигуна імунної системи. Без них система швидко перетворюється на руйнівну силу», — пояснює професор Сакагучі.
Попервах наукова спільнота поставилася до відкриття з обережністю, однак подальші експерименти підтвердили його фундаментальність.
У 2001 році Мері Брунков і Фред Рамсделл ідентифікували ген Foxp3, мутація якого робить організм вразливим до аутоімунних захворювань. Саме цей ген контролює розвиток регуляторних Т-клітин. Його дефект у людини спричиняє рідкісний синдром IPEX — важке аутоімунне захворювання, що вражає ендокринну систему, шкіру та кишечник.
Це відкриття об’єднало два напрями досліджень: Treg та Foxp3. Виявилося, що саме через активність цього гена Тreg-клітини виконують функцію «інтелектуального гальма» — контролюють автоагресивні клітини, заспокоюють імунну систему після завершення бою з інфекцією та не дають їй атакувати власні тканини.
Навіть після етапу центральної толерантності деякі небезпечні Т-клітини залишаються в організмі. Тоді в дію вступає периферична толерантність — система стримування на периферії, де регуляторні Т-клітини є головними дійовими особами. Саме вони запобігають розвитку аутоімунних процесів, підтримують баланс та захищають організм від «вогню по своїх».
Відкриття Treg-клітин і ролі Foxp3 стало потужним поштовхом для розвитку інноваційних терапевтичних стратегій.
Ці підходи ще далекі від широкої клінічної практики, але вже сьогодні показують потенціал у лікуванні важких аутоімунних станів, включно з діабетом 1 типу, розсіяним склерозом та ревматоїдним артритом.
Для фармацевтичної спільноти відкриття механізмів периферичної толерантності відкриває новий горизонт — потенційно новий клас імуномодулюючих препаратів, які діятимуть не шляхом стимуляції або придушення всієї імунної системи, а через точкову активацію Treg.
«Ми входимо в епоху, коли регуляція імунітету стає такою ж точною, як таргетна терапія в онкології», — зазначив у своїй лекції науковий радник Європейського товариства імунологів Пітер Лоран.
У перспективі це може означати появу нових схем лікування аутоімунних хвороб, нові підходи до профілактики післятрансплантаційних ускладнень та переосмислення ролі імуномодуляторів у терапевтичних протоколах.
Нобелівська премія 2025 року нагадує, що великі відкриття народжуються на стику фундаментальної науки та клінічної практики. Імунна система — це не лише армія, що бореться з патогенами, а й тонкий механізм саморегуляції. Відкриття ролі регуляторних Т-клітин і периферичної толерантності — це не лише перемога науки, а й крок до нових інструментів у руках медиків і фармацевтів, які зможуть точніше керувати імунними реакціями організму.
Нагадуємо, що на порталі «Клінічна Фармація» є ряд вебінарів, присвяченних імунітету:
Джерело: Щотижневик «Аптека»
.
