

Сучасна медицина все частіше стикається з необхідністю враховувати стать пацієнта не лише як статистичний чинник, а як фундаментальну біологічну змінну. Якщо астма, хвороба Паркінсона чи Альцгеймера демонструють певні відмінності у перебігу в чоловіків і жінок, то у випадку аутоімунних захворювань ці диспропорції стають ще більш разючими.
За даними досліджень, жінки у 2,5 раза частіше хворіють на розсіяний склероз і майже у 9 разів частіше — на системний червоний вовчак. Подібні відмінності спостерігаються й для синдрому Шегрена, склеродермії та низки інших аутоімунних патологій.
Науковці з Інституту імунології Ла Хойя (La Jolla Institute for Immunology, США) вивчали, як стать визначає реакцію імунної системи. Ключ у тому, що у жінок — дві Х-хромосоми, тоді як у чоловіків — лише одна.
«Хромосома X містить багато генів, пов’язаних з імунітетом. Жінки мають дві копії кожної з них. Це дає їм, у певному сенсі, “подвійну ставку” на формування імунної відповіді», — пояснюють автори дослідження.
З одного боку, це означає кращу захищеність від інфекцій. З іншого — підвищена активність імунної системи підвищує ризик того, що імунні клітини почнуть атакувати власні тканини. Саме так виникає більшість аутоімунних розладів.
Не менш важливу роль відіграють статеві гормони. Імунні клітини здатні реагувати на рівень естрогену чи тестостерону, змінюючи власні функції.
Це пояснює, чому ті самі імунні клітини в чоловічому і жіночому організмах можуть діяти по-різному.
Хромосоми та гормони формують основу, проте середовище додає ще один рівень складності. Харчування, вплив хімічних речовин, рівень стресу — усе це може підсилювати або послаблювати відмінності між статями.
Наприклад, дослідження показують, що забруднення повітря або контакт з ендокринними дизрупторами (хімікати, що впливають на гормональний баланс) можуть провокувати аутоімунні реакції у схильних до цього осіб.
Вивчення «гендерних» відмінностей у роботі імунної системи — це не академічна цікавість, а стратегічний напрямок розвитку персоналізованої медицини.
Як зазначають автори роботи з LJI: «Ми лише починаємо розуміти, як тісно переплетені гени, гормони та довкілля у формуванні імунної відповіді. Це відкриває перспективи для нових цілеспрямованих методів лікування».
Джерело: News medical Тhepharma.media
.