З одного боку, літо — це пора відпочинку та «вітамінізації», а з іншого — «спекотний» сезон шлунково-кишкових захворювань, особливо чутливими до яких є діти. Одним із провідних симптомів літніх токсикоінфекцій є діарея. Щороку Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) і Міжнародний дитячий фонд ООН (United Nations International Children’s Emergency Fund — UNICEF) повідомляють про близько 2 млрд випадків шлунково-кишкових хвороб, що супроводжуються гострою формою діареї (Johansen R.L. et al., 2023).
Діарея — часті рідкі випорожнення кишечнику (>3 р/добу), іноді з появою патологічних включень — слизу, крові. Основним критерієм цього симптому є збільшення добової кількості калових мас до >200 г (поліфекалія) і підвищення вмісту води в калі до 85–95% (у нормі 60–75%). Гостра форма діареї встановлюється у випадку, коли вона триває до 3 тиж, якщо більше — хронічна.
Коли йдеться про дітей, то виявлення показників діареї — частоти, консистенції, тривалості — має певні особливості, які залежать від віку, маси тіла та раціону дитини.
Для немовлят нормальним вважається мати стул від 3 до 10 р/добу (у дітей, яких годують грудьми, зазвичай випорожнення частіші). У діток більш старшого віку нормою є 1–2 випорожнення на добу, тому в такому випадку діарея визначається як збільшення частоти випорожнень вдвічі порівняно зі звичайною кількістю у немовлят або 3 чи більше випадків рідкого або водянистого калу на добу у дітей старшого віку.
Консистенція та колір випорожнень дитини зазвичай змінюються з віком, що підкреслює важливість знання того, що є нормальним для вашої дитини. Маленькі діти, особливо ті, які знаходяться на грудному вигодовуванні, зазвичай мають м’які випорожнення жовтого, зеленого або коричневого кольору з домішками дрібних сирноподібних включень. У дітей старшого віку на консистенцію випорожнень може впливати їх раціон.
Проте утворення рідкого, водянистого чи пінистого калу зі значними слизистими включеннями, наявність слідів крові або чорний кал не є нормою, незважаючи на дитячий вік, та потребує обов’язкового медичного втручання для встановлення діагнозу та призначення раціонального лікування.
Варто відмітити, що діарея — це не хвороба, а симптом, що може призвести до зневоднення, порушення природного водного, електролітного балансу та може мати досить серйозні та небезпечні наслідки для здоров’я та життя дитини загалом (O’Ryan M.G. et al., 2024).
Діти більш схильні до розвитку діарейних захворювань. Зокрема, причиною цього є не до кінця сформована імунна система, яка не здатна досить ефективно пригнічувати патогени, та знижена кислотність шлункового соку, через що підвищується вірогідність потрапляння токсинів у кишечник та кровотік (Simon A.K. et al., 2015).
Близько 80% усіх випадків гострої діареї спричинені інфекціями, що провокують віруси (ротавірус, норовірус), бактерії (Salmonella, Campylobacter jejuni, Escherichia Coli, Shigella) та паразити (Cryptosporidium, Vibrio parahaemolyticus, Vibrio vulnificus). Решту пов’язують з прийомом деяких ліків, що мають осмотичну силу та стимулюють секрецію кишкової рідини або містять цукри, які погано всмоктуються, або рідше — харчовими отруєннями, ураженням металів, запальними хворобами органів малого тазу чи такими, як вірусний гепатит, легіонельоз, вірус Ганта, тяжкий гострий респіраторний синдром (Severe acute respiratory syndrome — SARS), пташиний грип тощо. Варто пам’ятати й про «діарею мандрівника», яка може розвинутися на тлі прийому антибіотиків чи опромінення, при онкопатології, госпітальну діарею, «діарею дитячого садка», «діарею бігуна» тощо (Semrad C.E. et al., 2012).
Варто наголосити, що будь-яке нездужання дитини, зокрема виникнення рідких випорожнень, навіть при відсутності супутніх проявів потребує консультації лікаря.
Обов’язковим є звернення до лікаря при розвитку діареї у дітей 1-го року життя незалежно від віку — за відсутності тенденції до поліпшення стану протягом доби при наданні раціональної допомоги, наявності цього розладу в інших членів родини та за наявності загрозливих симптомів (загального тяжкого стану, якщо тривалість діареї перевищує 48 год та супроводжується підвищенням температури тіла, виділенням значної кількості слизу чи крові у калі, появою частих болісних позивів, нудотою, блюванням, наявні ознаки загального зневоднення — значно виражена спрага, відчуття сухості в роті, зморщена шкіра, фіксується різке зменшення маси тіла, кількості сечі).
За відсутності загрозливих симптомів у дітей віком старше 1 року терапія діарейного синдрому може проводитися вдома.
Запаси води і солей у дитячому організмі досить малі, а їх значна втрата становить реальну загрозу здоров’ю і життю, тому першочерговою і найбільш важливою ланкою в лікуванні діарейних патологічних станів у дітей є своєчасна й адекватна оральна регідратаційна терапія (ОРТ), раннє проведення якої є провідною умовою швидкого й успішного лікування (Aghsaeifard Z. et al., 2022).
Для поповнення втрат рідини і солей рекомендованими для застосування є сольові сполуки для пероральної регідратації (натрію хлорид + натрію цитрат + калію хлорид + глюкоза).
ОРТ рекомендована Американською академією педіатрії (American Academy of Pediatrics) та ВООЗ, має проводитися у дітей із легким або помірним ступенем тяжкості зневоднення (таблиця) (O’Ryan M.G. et al., 2024).Таблиця Ступені тяжкості зневоднення*
| Ступені тяжкості зневоднення (% — втрата рідини в організмі) | Легкий (3–5%) | Помірний (6–9%) | Тяжкий (≥10%) |
| Пульс | Нормальний | Швидкий | Стрімкий і слабкий |
| Систолічний тиск | Нормальний | Від нормального до зниженого | Дуже низький |
| Дихання | Нормальне | Глибоке, може бути пришвидшене | Глибоке, часте |
| Слизові оболонки рота | Злегка сухі | Сухі | Пересохлі |
| Дитяче тім’ячко | У нормі | Запавше | Помітно запавше |
| Очі | У нормі | Запавші | Помітно запавші |
| Сльози | Наявні | Об’єм зменшений | Відсутні |
| Шкіра | Нормальна | Холодна | Холодна, плямиста,синюшна на кінцівках |
| Сеча | Об’єм знижений | Об’єм помітно знижений | Відсутня |
| Системні ознаки | Підвищена спрага | Млявість, дратівливість | Помітна млявість, можлива кома |
Одночасно за наявності діареї для підтримувальної регідратації дітям віком до 2 років дають 50–100 мл, старше 2 років — 100–200 мл або 10 мл/кг маси тіла розчину для пероральної регідратації, додатково (до 1/3 розрахованого об’єму розчину для пероральної регідратації) можливе використання фруктових або овочевих відварів без цукру після кожного акту випорожнення.
У випадках неефективності оральної регідратації призначається внутрішньовенне введення сольових сполук (Aghsaeifard Z. et al., 2022).
Потрібно наголосити, що у дітей ні в якому разі не рекомендується застосовувати антидіарейні препарати, які пригнічують перистальтику, адже діарея є захисним механізмом (як і блювання), що сприяє елімінації токсинів з організму.
Для виведення токсинів з організму показаним є прийом ентеросорбентів (медичного активованого вугілля, гідрогелю метилкремнієвої кислоти, діосмектиту), що є потенційною альтернативою протидіарейним лікарським засобам для безпечної й ефективної терапії гострої діареї інфекційної та неінфекційної етіології у дітей віком від 1 року (Howell C.A. et al., 2020).
У низці досліджень встановлено сприятливий вплив антидіарейних мікробних препаратів (пробіотиків і пребіотиків) на перебіг гострої інфекційної діареї, скорочення тривалості симптомів, зменшення об’єму рідкого стільця та скорочення терміну лікування. Зокрема, зафіксовано, що пробіотики зменшують середню тривалість епізодів діареї на 30,5 год і виявляються корисним доповненням до регідратаційної терапії при лікуванні гострої інфекційної діареї (de Vrese M. et al., 2007). До того ж їх можливо застосовувати на тлі призначеної лікарем антимікробної терапії, оскільки до їх складу входять антибіотикорезистентні штами мікроорганізмів.
Провідним аспектом організації харчування дітей з діареєю є відмова від «голодувань» та «дієт», оскільки доведено, що навіть при тяжких формах діареї травна функція більшої частини кишечнику зберігається, а обмеження зумовлюють дефіцит поживних речовин та значно послаблюють захисні сили організму. Зокрема, доведено, що «голодна» водна дієта або перехід виключно на банани, рис, яблучне пюре та сухарики може призвести до недостатнього споживання корисних речовин та подовжити тривалість діареї (так звані «голодні випорожнення»).
Діти з діареєю, які не страждають від зневоднення, мають продовжувати споживати звичайну їжу (складні вуглеводи (рис, пшеницю, картоплю, хліб), нежирне м’ясо, йогурт, фрукти та овочі), бажано з метою зниження ризику розвитку блювання — часто, але дрібними порціями, а немовлята — продовжувати споживати грудне молоко (часте прикладання до грудей) чи адаптовані суміші в разі штучного вигодовування.
Варто зазначити, що при діарейному синдромі не потрібно відмовлятися від кисломолочних продуктів, за винятком випадків підтвердженої алергії на коров’яче молоко.
Фруктові соки в гострий період бажано змішувати з рівною кількістю води, а при покращенні стану — повертатися до нерозведених рідин.
А от уникати потрібно спортивних напоїв та енергетиків, які містять забагато цукру та мають невідповідний рівень електролітів для дитини з діареєю, та жирної їжі, що важче засвоюється (O’Ryan M.G. et al., 2024).
Джерело: Пресслужба «Щотижневика АПТЕКА»
.
