2025 рік уже зараз виглядає як точка неповернення для українського фармацевтичного ринку. За один календарний цикл галузь пережила більше регуляторних змін, ніж за кілька попередніх років разом узятих. Законодавець і Уряд синхронно дали зрозуміти: «як раніше» більше не буде — а от «як саме буде далі» ще активно обговорюється.
Початок масштабній трансформації поклав Закон №4239-IX, ухвалений у лютому. Він запустив одразу кілька системних механізмів: Національний каталог цін, нові правила реферування лікарських засобів, а також доручив Уряду встановити цивілізовані рамки для маркетингу та промоції. Документ став фундаментом фармреформи, але точно не її фіналом.
У березні, за рішенням РНБО, Кабінет Міністрів пішов на жорсткий крок — тимчасово заборонив маркетингові договори між аптечними мережами та виробниками. Формулювання «тимчасово» виглядало заспокійливо, але по факту ринок увійшов у режим виживання: фінансові моделі аптек почали тріщати, виробники — переглядати стратегії, а фармацевти — знову опинилися між двох вогнів.
Наприкінці року регуляторна хвиля лише посилилась. Урядовий пакет рішень дозволив продаж окремих лікарських засобів на АЗС, зобов’язав лікарняні аптеки реалізовувати лише три препарати з найнижчими цінами з Нацкаталогу, а також запровадив нові обмеження щодо маркетингу та промоції. Частина цих рішень викликала не просто дискусію — а відверте роздратування професійної спільноти.
І все ж у цьому регуляторному шумі є ідеї, які галузь не критикує, а підтримує. Йдеться про ініціативи, що змінюють не цінники, а роль фармацевта.
Редакція «Фармацевта Практика» виділила чотири пропозиції голови парламентського підкомітету з питань фармації та фармацевтичної діяльності Сергія Кузьміних, які мають стратегічне значення. Їх реалізація не лише підвищила б рівень безпеки й якості допомоги пацієнтам, а й повернула б професії фармацевта суб’єктність.
Реальність прифронтових і навіть тилових регіонів жорстка: конфлікти в аптеках, агресія, фізичні напади на фармацевтів та працівників екстреної допомоги фіксуються регулярно. Але правова оцінка таких дій досі виглядає як слабке заспокійливе — «хуліганство» зі штрафом.
Законопроєкт №10221 пропонує просту і логічну річ: кримінальну відповідальність за напад на фармацевтів, лікарів та працівників ЕМД під час виконання професійних обов’язків. Це не про привілеї. Це про визнання того, що фармацевт — такий самий учасник системи охорони здоров’я, а не «продавець за стійкою».
Польський досвід показав: уважний і добре підготовлений фармацевт може буквально врятувати життя. Саме тому Сергій Кузьміних ініціював публічну дискусію про аптеку як точку первинного контакту з системою охорони здоров’я.
Ідея проста, але революційна для України: фармацевт — не допоміжна фігура, а самостійний медичний працівник, який може першим помітити небезпечний стан, порадити звернутися до лікаря або запобігти фатальній помилці самолікування.
Бельгія пішла цим шляхом ще у 2017 році. Аптека укладає контракт із пацієнтом, який має хронічне захворювання, і веде його медикаментозний план: дозування, взаємодії, прихильність до терапії. У програмі вже понад 1 мільйон пацієнтів — кожен дванадцятий мешканець країни.
Більше того, з 2020 року бельгійські фармацевти проводять вакцинацію проти грипу. Цей досвід чітко демонструє: інтеграція фармацевта в команду первинної допомоги — не загроза лікарю, а підсилення системи.
Канадська модель ще сміливіша. Там фармацевти можуть оцінювати та лікувати 21 легке захворювання — від алергій і дерматитів до герпесу та кон’юнктивіту. За два роки кількість таких консультацій перевищила 1 мільйон.
Окрім цього, фармацевти мають право:
В Україні подібний підхід теоретично може запрацювати з 2027 року — разом із впровадженням «фармацевтичної послуги». Але для цього потрібні не лише гучні заяви, а чітке законодавче закріплення, навчальні програми, сертифікація та, головне, фінансування.
Фармреформа 2025 року поки що асоціюється переважно з обмеженнями, заборонами та ціновим тиском. Але без розвитку професійної ролі фармацевта всі ці зміни ризикують залишитися косметичними.
Ініціативи, які пропонує Сергій Кузьміних, — це спроба змістити фокус із регуляторної палиці на системне посилення галузі. Чи вистачить політичної волі, щоб довести їх до реалізації — питання відкрите. Але саме в цьому напрямку фармспільнота сьогодні дивиться з обережним оптимізмом.
Джерело інформації: Фармацевт-практик
.
