Міністерство охорони здоров’я України ухвалило новий Стандарт медичної допомоги «Профілактика, діагностика та лікування опортуністичних і супутніх інфекцій у людей, які живуть з ВІЛ» (наказ МОЗ від 17 жовтня 2025 року №1583).
Документ створено на основі найактуальніших рекомендацій ВООЗ, CDC та EACS (Європейського товариства СНІДу) й відображає перехід української медицини до сучасної, доказової моделі ведення пацієнтів із ВІЛ.

Чому це важливо: опортуністичні інфекції — головна загроза для людей з ВІЛ

Попри суттєвий прогрес у доступі до антиретровірусної терапії (АРТ), опортуністичні інфекції (ОІ) залишаються однією з основних причин госпіталізації та смертності серед людей, які живуть з ВІЛ.
Ці інфекції активуються, коли імунна система ослаблена і не може протидіяти збудникам, які у здорових людей зазвичай не викликають захворювання.

Найчастіше в Україні фіксують такі ОІ:

• туберкульоз (як легеневий, так і позалегеневий),
• пневмоцистну пневмонію,
• кандидоз стравоходу,
• токсоплазмоз,
• цитомегаловірусну інфекцію,
• менінгіт, спричинений криптококом.

Проблема в тому, що близько 40% нових випадків ВІЛ виявляють на пізніх стадіях, коли імунітет уже критично ослаблений. Тож на момент діагнозу у багатьох пацієнтів вже є активна інфекція, яка потребує комплексного лікування.

Що змінює новий стандарт

Раніше підходи до лікування ОІ в Україні були розпорошені між окремими клінічними протоколами. Тепер МОЗ створило єдиний уніфікований стандарт, який:

• чітко описує алгоритми діагностики, профілактики та терапії найбільш поширених інфекцій;
• визначає критерії початку профілактичного лікування залежно від рівня CD4-клітин;
• враховує взаємодії між антиретровірусними препаратами та протимікробними засобами;
• передбачає ведення пацієнта мультидисциплінарною командою — інфекціоніста, фтизіатра, невролога, дерматолога, психіатра, фармацевта.

Це дозволяє забезпечити послідовність і безперервність лікування, навіть якщо пацієнт змінює медичний заклад або регіон проживання.

Гармонізація з європейськими практиками

Нове українське положення узгоджується з рекомендаціями EACS Guidelines 2025 та WHO Consolidated Guidelines on HIV 2024.
Воно передбачає, зокрема:

• ранню діагностику латентних інфекцій, у тому числі туберкульозу й гепатитів В і С;
• вакцинацію проти грипу, пневмококу, гепатиту В та ВПЛ для всіх осіб, які живуть з ВІЛ;
• профілактику за допомогою антибіотиків чи протигрибкових препаратів у разі зниження CD4 <200 кл/мм³;
• ретельний моніторинг токсичності терапії й індивідуальний підбір схем, зважаючи на потенційні лікарські взаємодії.

Пацієнт у центрі: роль інформування та підтримки

У документі окремо наголошено: профілактика та рання діагностика можливі лише за умови системного медичного спостереження.
Люди, які живуть з ВІЛ, мають регулярно проходити обстеження, здавати аналізи на CD4 та вірусне навантаження, а також отримувати детальну інформацію про ризики і профілактику інфекцій.

«Затвердження стандарту — це результат системної роботи фахівців, спрямованої на підвищення якості допомоги людям, які живуть з ВІЛ. Завдяки новим підходам лікарі матимуть уніфіковані алгоритми дій, що дозволять своєчасно виявляти та ефективно лікувати опортуністичні інфекції. А це — ще один крок до збереження здоров’я та життя тисяч пацієнтів», — зазначила Лариса Гетьман, завідувачка відділу управління та протидії ВІЛ-інфекції Центру громадського здоров’я МОЗ України.

В умовах поліпрагмазії, коли пацієнти з ВІЛ отримують одночасно антиретровірусні, антибактеріальні, протигрибкові та симптоматичні препарати, роль фармацевта є критичною.
Він має:

• контролювати лікарські взаємодії (зокрема з препаратами рифампіцину, азолами, макролідами, антиконвульсантами);
• пояснювати пацієнтам важливість адгерантності до АРТ — пропуск доз знижує ефективність лікування;
• консультувати щодо зберігання препаратів, особливо в умовах високої температури;
• сприяти раціональному використанню антибіотиків, запобігаючи розвитку резистентності.

Новий стандарт — це не просто документ, а фундамент для системного оновлення ВІЛ-медицини в Україні.
Він об’єднує клінічні протоколи, міжнародний досвід і мультидисциплінарний підхід, створюючи основу для:

• раннього виявлення інфекцій,
• безперервної терапії,
• зменшення смертності від ВІЛ-асоційованих ускладнень,
• підвищення якості життя пацієнтів.

Україна фактично переходить на європейський рівень ведення ВІЛ-пацієнтів, а впровадження стандарту стане ключовим кроком до досягнення цілей 95-95-95 — коли 95% людей, які живуть з ВІЛ, знають свій статус, отримують лікування і мають невизначуване вірусне навантаження.

Джерело інформації: Тhepharma.media

.