Ефективність вакцинації не є сталою величиною — вона змінюється залежно від віку людини, особливостей імунної відповіді та дотримання графіка щеплень. Як пояснює голова Національної технічної групи експертів з питань імунопрофілактики Федір Лапій, з роками організм реагує на вакцини інакше, а відкладення щеплень може суттєво послабити захист.
Імунна система людини — це надзвичайно складна та гнучка мережа, яка здатна «запам’ятовувати» загрози. Саме цю властивість і використовують вакцини: вони безпечно знайомлять організм зі збудником, не викликаючи хвороби, натомість — запускають формування антитіл та клітин пам’яті, які забезпечують швидку відповідь у разі повторного контакту з реальною інфекцією.
Це одна з причин, чому вакцинація — один із найпотужніших інструментів охорони здоров’я у глобальному масштабі.
Календар щеплень розроблено з урахуванням вікових особливостей імунної відповіді. У немовлят добре працює реакція на білкові антигени — саме тому вони ефективно реагують на вакцини проти гепатиту B, дифтерії чи правця.
Водночас полісахаридні антигени у дітей до двох років не дають достатньо сильної реакції, що створює прогалину в захисті.
«Наприклад, Hib-інфекція може бути смертельно небезпечною для дітей до двох років. Імунна система малюків не здатна адекватно відповісти на полісахариди, з яких складається капсула бактерій. Тому створили кон’юговані вакцини — коли полісахаридний антиген зв’язують із білковим носієм, щоб посилити імунну відповідь», — пояснює Федір Лапій.
Такі технологічні рішення фахівець порівнює з проривами на кшталт винайдення інсуліну чи кесаревого розтину — вони змінили перебіг захворювань і врятували мільйони життів.
З віком імунна система також зазнає змін. Після 60 років здатність організму формувати ефективну імунну відповідь знижується — навіть у порівнянні з дітьми. Саме тому для старших людей розробляють спеціальні вакцини з підвищеною дозою антигена, наприклад, проти грипу.
Це не просто технічна адаптація — це стратегія захисту вразливих груп, які мають вищий ризик тяжкого перебігу інфекцій.
Найефективніший захист забезпечує дотримання Календаря профілактичних щеплень. Якщо ж виникає потреба коригувати графік, дозу можна вводити не раніше ніж через 28 днів після попередньої.
Дозволений і «пільговий» період у 4 дні — тобто щеплення можна провести трохи раніше рекомендованої дати.
Водночас у більшості випадків відсутній максимальний інтервал між дозами — якщо якусь дозу пропустили, починати курс заново не потрібно. Але чим довше очікування, тим довше людина залишається незахищеною.
«Якщо, наприклад, замість 2–4–6 місяців вакцинацію проводять у 2–5–10, це технічно можливо. Але виникає питання: чи не буде запізно? У цей період дитина залишається беззахисною перед збудником», — наголошує експерт.
Крім того, надмірне відтермінування може посилити місцеві реакції — почервоніння, біль чи набряк після ін’єкції.
Вакцинація — не подія, а процес, який потрібно планувати й поважати. Час у цьому процесі відіграє не меншу роль, ніж сама доза.
Джерело: thepharma.media
.
