Препарати на основі агоністів рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1 (GLP-1) — Ozempic, Victoza, Wegovy, Mounjaro та інші — за останні кілька років стали одним із найобговорюваніших фармакологічних проривів. Їхня поява змінила уявлення про підходи до лікування не лише цукрового діабету 2 типу, а й ожиріння — хвороби, що давно вийшла за межі естетичної проблеми й визнана медичною спільнотою як хронічне рецидивне захворювання.
Але поруч із науковими досягненнями з’явився й парадокс: популяризація GLP-1 агоністів у медіа та соцмережах, особливо після того, як їх почали публічно використовувати західні зірки, призвела до масового сприйняття цих препаратів як «простого способу схуднути». Це хибне уявлення несе в собі серйозні ризики — як для здоров’я пацієнтів, так і для суспільного сприйняття фармакотерапії загалом.
GLP-1 — це природний гормон, який регулює рівень глюкози в крові та апетит. У людей із нормальною масою тіла його виробляється достатньо, тоді як у тих, хто схильний до набору ваги, — менше. Агоністи GLP-1 відтворюють дію цього гормону: сповільнюють евакуацію їжі зі шлунка, формують відчуття тривалого насичення, знижують калорійність харчування та покращують контроль глікемії. Це дає низку позитивних ефектів — від поліпшення перебігу діабету до впливу на дисліпідемію та стан печінки.
Первинне призначення таких препаратів — лікування пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та надмірною масою тіла (ІМТ > 27 кг/м²) у поєднанні з коморбідними станами, як-от артеріальна гіпертензія, метаболічно асоційована хвороба печінки чи дисліпідемія. Для таких пацієнтів GLP-1 агоністи — не косметичний засіб, а частина комплексного лікування.
Серед найвідоміших представників цієї групи — ліраглутид (Victoza) та семаглутид (Ozempic, Wegovy). Обидва препарати діють за тим самим принципом, але мають різний фармакокінетичний профіль: ліраглутид вводиться щодня, а семаглутид — один раз на тиждень. Водночас ліраглутид — перший препарат цієї групи, максимально близький до природного гормону (на 97%), тому часто асоціюється з нижчою частотою побічних ефектів.
Різниця між Ozempic і Wegovy полягає лише в дозуванні: Ozempic (1 мг) частіше застосовується при діабеті, Wegovy (2,4 мг) — при ожирінні. А препарат Mounjaro вирізняється тим, що впливає одразу на два типи рецепторів (GLP-1 та GIP), що потенційно забезпечує ще більш потужний ефект.
Найбільша проблема сьогодні — самопризначення препаратів GLP-1 людьми без медичних показань. Використання «за порадою знайомих» чи з TikTok може призвести до серйозних ускладнень. Ожиріння — це хронічне захворювання, яке потребує постійного спостереження та комплексного підходу: підбору дозування, зміни харчової поведінки, фізичної активності, психотерапії, а за потреби — корекції супутніх станів. Без цього фармакотерапія перетворюється на небезпечну гру.
Історії на кшталт «позичила шприц у мами, щоб схуднути на 2 кг» закінчуються реанімацією через неконтрольовану блювоту й дегідратацію. Це не виняток, а реальний ризик.
Здорове зниження маси тіла не зводиться до цифри на вагах. Орієнтир — об’єми тіла та якість тканин. Найцінніше, що має зберігати пацієнт — м’язову масу. Адже м’язи — це не лише рух, а й метаболічний резерв, джерело глюкози, фактор чутливості до інсуліну, профілактика серцево-судинних ускладнень, остеопорозу та падінь у старшому віці.
Неправильне схуднення призводить до саркопенії — втрати м’язової тканини з подальшим заміщенням її жиром. Особливо небезпечний цей процес у жінок у період менопаузи, коли зменшення м’язової маси прискорює втрату кісткової тканини та розвиток остеопорозу.
Нудота, блювання, абдомінальний біль, підвищення артеріального тиску — найчастіші побічні ефекти при неправильному використанні GLP-1 агоністів. У більшості випадків їх можна уникнути завдяки поступовому підбору дози, корекції харчування та достатнім фізичним навантаженням.
Важливий аспект — попередження медичних фахівців про прийом препарату перед операціями або діагностичними втручаннями. Через уповільнення спорожнення шлунка такі ліки можуть підвищувати ризик аспірації, тому терапію слід тимчасово припинити за 3–7 днів до процедури.
Як і у випадку з будь-яким хронічним захворюванням, при ожирінні лікування не обмежується коротким курсом. Якщо терапію припинити без підтримки змінених звичок — вага, ймовірно, повернеться. Саме тому метою є не тимчасова корекція, а стабільна зміна способу життя.
GLP-1 агоністи не є «чарівною ін’єкцією». Вони ефективні тоді, коли інтегровані у комплексну модель терапії: збалансоване харчування, фізична активність, контроль глікемії, психотерапевтична підтримка та регулярне спостереження у лікаря.
Джерело інформації: Тhepharma.media
.
