Те, що на папері виглядає як «підвищення якості» і «боротьба з мережами», в українських реаліях швидко перетвориться на закриття тисяч точок, «білі плями» в аптеках, падіння інвестицій і ризики для національної безпеки. Навіть якщо мета — захист фармацевтичної професії або зниження цін — механіка запропонованих обмежень (власником аптеки може бути тільки практикуючий фармацевт; одна аптека — один власник) у воєнний та поствоєнний період матиме протилежний ефект. Нижче — аналітика з аргументами, цифрами та практичними рекомендаціями для ухвалення рішень.

1. Що таке «турецька модель» і чому її порівнюють з українською ситуацією

У Туреччині дійсно діє система, де аптеки традиційно відкриваються особами з фармацевтичною освітою, а концентрація аптек у власності мереж суворо обмежена: власник аптеки має бути фармацевтом і, за чинними вимогами, не може володіти багатьма точками одночасно. Кількість фармацевтів і аптек у Туреччині — велика: десятки тисяч фахівців і близько 28–37 тис. аптек за різними підрахунками (джерела статистики та професійних асоціацій Туреччини).

Водночас Україна — інша країна за демографією, економікою і, найголовніше, зараз — у стані війни. На початок 2024 року в Україні працювало близько ~18 000 аптек (одна аптека на ~1 700–1 800 мешканців за різними підрахунками). Це означає, що вже зараз щільність аптечної мережі в Україні вищa, ніж у Туреччині в розрахунку на одного фармацевта/аптеку.

Це — ключова відправна точка: механізм, що добре працює в одній країні (без війни, зі своєю демографією й організацією системи охорони здоров’я), не може бути автоматично «скопійований» і перенесений в інші умови без серйозного аналізу та адаптації.

2. Ефекти «одна аптека — один фармацевт» на доступність ліків

Закриття точок і поява «білих плям»

Якщо вимога «власник — практикуючий фармацевт, одна точка» вводиться в Україні, це автоматично означає скорочення дозволених для роботи аптек — особливо в малих містах і селах, де знайти дипломованого фармацевта, готового стати одноосібним підприємцем, проблематично. Уже сьогодні значна частина сіл не має стаціонарних аптек; під час війни проблема посилюється. Наслідок — тисячі закритих точок і нові аптеки-пустки на мапі доступності ліків.

Втрата зручних сервісів і конкурентного тиску на ціни

Мережі — це не лише «корпорації», це логістика, закупівельні потужності, онлайн-замовлення, швидка доставка, централізована система знижок і стандарти обслуговування. Конкуренція мереж сприяла падінню цін на багато препаратів і поширенню зручних сервісів. Ліквідація мереж означає повернення до дрібної роздрібної моделі з меншими можливостями купувати дешевше (менші обсяги закупівель), а отже — зростання цін і зниження доступності. Аналогічні дослідження показують: на ринку, де переважають незалежні аптеки без масштабної інфраструктури, зростає ризик «аптечних пустель» і зменшується доступ. PMC+1

3. Економічні наслідки: інвестиції, податки, логістика

Аптечний ритейл — це не тільки точки продажу, а й інвестиції в складські потужності, цифрові сервіси, логістику, контрактні відносини з постачальниками. Мережі залучали великі інвестиції в ІТ, електронну логістику, доставку, електронні рецепти та інші сервіси. Обмеження мережової моделі означатиме:

• зупинку інвестиційних потоків у сектор (внутрішніх та іноземних);
• зниження податкових надходжень від великих операторів і логістики;
• зниження ефективності постачання особливо для віддалених регіонів (менші обсяги — вища логістична собівартість).

Це — прямий удар по податкових надходженнях і по можливостях держави підтримувати програми відшкодування чи дистрибуції вразливих груп населення.

4. Ризик монополізації і корупційні пазли

Парадоксально: жорстке регулювання, що нібито захищає «фах», може створити нові центри влади та корупційні ризики. Якщо створюється єдина асоціація/інститут, який регулює допуск до відкриття аптек (і одночасно контролює членство), це концентрує ринок в руках вузької групи. Відсутність великої конкуренції підсилює позиції виробників і дистриб’юторів, які формують вартість препаратів — і робить ринок вразливим до маніпуляцій. Додатково зростає ризик появи сірих схем та обходу правил, що підриває ефективність регулювання.

5. Особливий контекст війни: чому це — питання національної безпеки

Війна змінює демографічні та логістичні параметри: частина населення переміщується, ланцюги постачання уривчасті, окремі регіони — прифронтові. У таких умовах важлива швидкість адаптації ринку — можливість створення мобільних аптек, організації доставки, відкриття тимчасових точок, використання централізованих складських систем мереж.

Раптове закриття мереж і перекладання обов’язків на окремих фармацевтів без плану підтримки (фінансової, логістичної, безпекової) створює ризик дефіциту критичних ліків у конкретні моменти. Цей хаос у доступі до ліків — не тільки соціальна та медична проблема, це інструмент впливу: послаблення внутрішньої стійкості держави може бути використане в інформаційній та гібридній війні. Саме тому увага до походження і мотивації тих, хто лобіює такі зміни, — це не параноя, а питання національної безпеки.

6. Чи дійсно є «російський слід» у просуванні цієї ідеї?

Прямі докази однозначного «передачі» політики від Кремля навряд чи будуть відкритими; натомість варто звернути увагу на два факти: по-перше, інтерес до радикальної деконструкції інфраструктурних систем (медицина, освіта, логістика) — це типовий елемент гібридної війни; по-друге, дезінформація та просування «альтернативних» моделей без належного економічного обґрунтування часто йдуть з проросійських або спрямованих на розхитування середовищ. Якщо пропозиції ізольовано впроваджуються під приводами «покращення доступу» без аналізу ризиків і без механізмів компенсації — це підхожа операція для створення хаосу. Жорсткий аналіз ініціатив і моніторинг джерел інформації — обов’язкові. Українські Національні Новини (УНН)

7. Альтернативи — як правильно реформувати ринок, не завдаючи шкоди

Якщо мета — підвищити якість фармацевтичної послуги, захистити пацієнта і знизити ціни — є набагато безпечніші й ефективніші інструменти, ніж радикальна заборона мереж:

1. Цільові регуляторні зміни — обмеження конфлікту інтересів, прозорі правила взаємодії з виробниками і дистриб’юторами, антимонопольний контроль.
2. Підтримка відкриття аптек у малих населених пунктах — субсидії, гранти або пільгові кредити для фармацевтів, які готові працювати в селі; мобільні аптеки як перехідний інструмент.
3. Модель ліцензування власності + франчайзинг — дозволити фармацевтам бути власниками, але паралельно створити правила, що дозволяють ефективно управляти мережею через прозорі франчайзингові механізми й контроль якості.
4. Підтримка цифрових рішень — електронні рецепти, централізовані закупівлі державних програм, логістичні платформи, які зменшують витрати малого бізнесу.
5. Антимонопольний і соціальний контроль — заходи, які стримують одномоментне зростання цін і вимушені монополізації.
6. Моніторинг інформаційного поля — виявлення і протидія дезінформаційним кампаніям, особливо тим, що приходять із підозрілих джерел.

Ці інструменти дозволяють зберегти переваги мереж (логістика, інвестиції, доступність) при одночасному підвищенні ролі фармацевта як клінічного консультанта.

8. Практичні рекомендації для прийняття рішення (коротко)

1. Не вводити радикальних обмежень «одна аптека — один фармацевт» без обов’язкового аналізу регіональних ризиків, сценарного планування і пакетів компенсацій.
2. Провести детальне економічне обґрунтування втрат податкових надходжень і інвестицій у випадку заборони мереж.
3. Запровадити стимули для відкриття аптек у сільській місцевості (гранти, пільгові кредити, податкові канікули).
4. Підсилити антимонопольний контроль і прозоре регулювання взаємовідносин між виробниками, дистриб’юторами та аптеками.
5. Створити механізм оперативного реагування на дезінформацію і перевірку джерел лобіювання таких політик (за участі СБУ та спецслужб у частині інформаційної безпеки).

Висновок

Ідея «повернути фармацевта в центр» має моральне право на існування: фармацевт як медичний консультант — це позитивна ціль. Але спосіб досягнення цієї цілі через жорстке встановлення правил власності (типу «турецької моделі») без урахування українських реалій — це шлях до масового закриття аптек, зростання «білих плям» у доступності ліків, падіння інвестицій і підвищення ризиків корупції. У воєнний час такі наслідки — вже не лише економічна, а й питання національної безпеки; саме тому будь-яка ініціатива має пройти ретельну експертизу (економічну, регуляторну, безпекову) і супроводжуватися пакетом компенсацій та стимулів для збереження доступу до ліків для всіх громадян.

Джерело: УНН

.