Дискусії навколо електронних рецептів в Україні поступово стихли. Пацієнти вже звикли до цифрових сервісів, а фармацевтична система інтегрувала електронний документообіг у щоденну практику. Проте залишилось головне запитання: чому деякі ліки й досі залишаються лише за рецептом?
Відповідь проста, але водночас багатошарова: рецептурність — це не примха держави чи аптек, а інструмент безпеки, перевірений історією.
В Україні статус «за рецептом» або «без рецепта» визначає Державна служба з лікарських засобів та контролю за наркотиками. Критерії здебільшого ґрунтуються на регуляторних нормах ЄС.
Фармацевт Андрій Чимбар пояснює:
«Ін’єкційні та інфузійні форми завжди рецептурні. Антибактеріальні та протигрибкові засоби теж мають різний статус залежно від форми: креми чи мазі — зазвичай без рецепта, а очні краплі чи таблетки — тільки під контролем лікаря».
Ця логіка єдина у світі: від США до Японії поділ на OTC (безрецептурні) та Rx (рецептурні) препарати є базовим принципом фармацевтичного регулювання.
Часто пацієнти дивуються: одна й та ж діюча речовина — але різні правила відпуску. Причин кілька:
«Це певний запобіжник, щоб самолікування не перетворювалося на неконтрольований і довготривалий процес», — додає Чимбар.
Спроби повного «вільного доступу» до ліків неодноразово призводили до криз:
Ці приклади доводять: рецептурність — це реакція на реальні ризики, а не «бюрократія заради бюрократії».
Сьогодні, у 2025 році, е-рецепт в Україні став звичним інструментом. Пацієнти вже сприймають його як зручність, а не як обмеження. Система дозволяє легко контролювати відпуск ліків, уникати зловживань і водночас забезпечує пацієнтам швидкий доступ до потрібних препаратів.
Це також важливий крок до європейської інтеграції фармсектору, де електронний контроль давно став стандартом.
Аргумент «моє життя — мій вибір» звучить часто. Але у фармації це не працює в повній мірі.
Якщо пацієнт через самолікування опиняється у реанімації або стає інвалідом, тягар лікування падає на систему охорони здоров’я — тобто на всіх платників податків. Саме тому держава змушена регулювати сферу: від рецептурних препаратів до акцизів на алкоголь чи солодкі напої.
Як наголошує головний санітарний лікар України Ігор Кузін:
«Податки на вживання доданого цукру чи різні види обмежень діють у 107 країнах світу. Це світова практика, яку всебічно підтримує ВООЗ. Адже маємо дбати про найдорожче — здоров’я наших громадян».
Світова практика показує, що контроль над рецептурними препаратами тільки посилюватиметься. Зокрема:
Україна вже зробила перші кроки у цьому напрямку. І найважливіше — суспільство почало усвідомлювати: рецепт — це не перепона, а гарантія безпеки і якісного лікування.
Джерело:
.
.
