

Хронічні діабетичні виразки стопи є однією з найскладніших медичних проблем сучасності. Вони формуються у значної частини пацієнтів із цукровим діабетом та відомі своєю повільною й часто неповною здатністю до загоєння. Причини цього комплексні: від порушення кровообігу в дрібних судинах до хронічного запалення та дисфункції ендотелію. Невипадково діабетичні виразки вважають однією з провідних причин ампутацій нижніх кінцівок, що суттєво знижує якість життя пацієнтів і створює додатковий тягар для системи охорони здоров’я.
Одним із ключових патогенетичних факторів таких виразок є тромбоспондин-1 (TSP-1) — білок, що пригнічує ріст нових кровоносних судин. Ангіогенез, тобто формування нових судин, життєво необхідний для регенерації тканин, адже він забезпечує надходження кисню та поживних речовин. При цукровому діабеті високий рівень глюкози стимулює підвищене утворення TSP-1 в ендотеліальних клітинах, що суттєво погіршує їхню здатність до проліферації та міграції. У результаті навіть невеликі пошкодження шкіри перетворюються на хронічні, важко загоювані рани.
Дослідники з провідних китайських наукових центрів запропонували інноваційне рішення, яке поєднує сучасні біотехнології та тканинну інженерію. Йдеться про створення композитної ранової пов’язки, яка складається з двох ключових компонентів:
Таким чином, поєднання цих двох компонентів створює локальне мікросередовище, сприятливе для регенерації тканин і формування нових судин.
На доклінічних моделях тварин нова композитна пов’язка продемонструвала вражаючі результати. В останніх експериментах на мишах вона значно прискорила загоєння хронічних ран: уже через 12 днів спостерігалося 90% закриття виразок, причому з чіткими ознаками посиленої васкуляризації. Це свідчить про відновлення природних функцій ендотелію та активацію механізмів ангіогенезу.
У порівнянні зі стандартними перев’язувальними матеріалами, що лише захищають рану від зовнішнього середовища, нова біоактивна система виконує лікувальну функцію, безпосередньо впливаючи на ключовий патогенетичний механізм.
Хоча дослідження ще перебуває на доклінічній стадії, експерти вважають, що ця технологія має значний потенціал для клінічного використання. Вона може бути корисною не лише у лікуванні діабетичних виразок стопи. Завдяки універсальному механізму відновлення ангіогенезу біоактивні пов’язки можна адаптувати для загоєння інших хронічних ран — наприклад, спричинених венозною недостатністю, ішемією або променевим ураженням тканин.
Більше того, автори відзначають, що подібні системи можуть знайти застосування і в регенеративній медицині — для відновлення кісткової та хрящової тканини, де ангіогенез є важливою умовою успішного загоєння.
Нова стратегія поєднання мікроРНК-терапії та біоінженерних гідрогелів відкриває перспективи для принципово нового підходу до лікування діабетичних виразок. На відміну від традиційних методів, що лише контролюють симптоми, ця технологія впливає на корінь проблеми — порушений ангіогенез, викликаний надлишковим утворенням TSP-1.
Попередні результати є надзвичайно обнадійливими. Якщо ефективність і безпечність нової композитної пов’язки підтвердяться у клінічних випробуваннях, у майбутньому лікарі зможуть отримати потужний інструмент для лікування однієї з найскладніших і найзатратніших патологій у практиці ендокринологів і хірургів.
Джерело: ГС «Апау» та аптечна мережа «Подорожник»
.