

Хоча більшість випадків розсіяного склерозу (РС) діагностують у людей віком від 20 до 50 років, близько 3–5% пацієнтів стикаються з хворобою ще до повноліття. Такий варіант перебігу має свої особливості: вища частота рецидивів, швидше накопичення неврологічного дефіциту та досягнення інвалідності приблизно на 10 років раніше, ніж у тих, хто захворів у дорослому віці.
У зв’язку з цим усе більшої уваги набуває пошук факторів, які можуть вплинути на перебіг хвороби в дітей. Серед таких чинників неодноразово згадувалися низький рівень вітаміну D, дефіцит ультрафіолету, недостатнє перебування на сонці. Але безпосередній вплив сонячного світла на частоту загострень у дітей із РС до недавнього часу залишався малодослідженим.
Група вчених із Дитячої лікарні Філадельфії провела багатоцентрове дослідження за участю 334 пацієнтів із педіатричним РС з 18 клінік. Учасники мали вік від 4 до 21 року. Метою було з’ясувати: як перебування на сонці в ранньому дитинстві та навіть у пренатальний період впливає на ризик рецидивів.
Основні результати виявилися доволі промовистими:
На перший погляд такий результат виглядає парадоксально. Проте автори дослідження пояснюють його відсутністю достатнього сонячного впливу у дітей, народжених влітку. Адже немовлят у цей період часто захищають від прямих сонячних променів, на відміну від тих, хто народився взимку і згодом зазнає більш інтенсивного контакту зі світлом протягом наступного літа.
Хоча остаточні механізми ще вивчаються, дослідники припускають, що сонячне світло впливає на імунну систему не лише через синтез вітаміну D, а й через безпосередню модуляцію імунної відповіді. Ультрафіолет має протизапальні властивості, може регулювати активність Т-клітин і продукцію інтерлейкінів. Саме ця імунна модуляція, ймовірно, зменшує автоімунну активність, характерну для розсіяного склерозу.
Цікаво, що роль сонячного світла в патогенезі РС обговорюється і в дорослих пацієнтів. У попередніх роботах виявляли, що нижчий рівень ультрафіолету пов’язаний з вищим ризиком не лише загострень, а й первинного розвитку захворювання.
Результати цього дослідження ще не можна трактувати як підставу для конкретних рекомендацій щодо «сонячної терапії», але вони відкривають нові напрями у профілактиці, плануванні вагітності, інформуванні батьків дітей із груп ризику, а також у дизайні клінічних протоколів для ведення педіатричного РС.
Для фармацевтів та лікарів важливо розуміти, що вітамін D у цій картині — лише один із маркерів, а потенційний захисний ефект сонця виходить за межі класичних уявлень про «гіповітаміноз».
У майбутньому можна очікувати:
Джерело: Тhepharma.mediа. MEDSCAPE
.