Монополізація ринку – це вже не просто теоретичне поняття. Наслідки цього явища особливо гостро відчули на собі представники малого та середнього аптечного бізнесу, які колись були важливою альтернативою державним аптекам. Сьогодні вони зникають як клас. Але чому? Через невміння конкурувати чи через нерівні умови, створені на фармацевтичному ринку?
Конфлікт між ФОПами та великими аптечними мережами триває понад 15 років, проте останнім часом цей конфлікт уже складно назвати активним – більшість приватних аптек просто витіснили. Натомість мережі продовжують з’являтися «двері у двері» у найбільш вигідних локаціях.
Про свій досвід ведення аптечного бізнесу у складних умовах війни розповіла Аліса Смурова, власниця аптек у Херсоні.
«Свою першу аптеку я відкрила у 2003 році, коли в місті працювало кілька старих державних аптек. Мій заклад одразу став зразком: дерев’яні меблі, кришталева люстра – усе зроблено з душею для людей. Пізніше я відкрила ще 5 аптек у селах Херсонщини. Ми дотримувалися однакових стандартів якості, закуповували ліки у тих самих дистрибуторів, слідкували за цінами та асортиментом.
А потім почалася війна. Уже в перший тиждень міська аптека спорожніла. У наявності залишилися тільки хірургічні шапочки та напальчники. Я віддала всі перев’язувальні матеріали в лікарню для поранених, а сама почала думати, як завозити медикаменти.
Перша допомога прийшла від волонтерів – дві коробки ліків, які здавалися справжнім скарбом. Я отримувала десятки повідомлень від людей, які потребували життєво важливих препаратів, і розуміла, що цих двох коробок надовго не вистачить.
Ми налагодили постачання через волонтерів із Кривого Рогу та Запоріжжя. Працювали по 20 годин на добу, щоб забезпечити жителів медикаментами. Черги біля аптек були величезні, але це не зупиняло нас – ми просто не могли інакше. Допомога людям стала нашим громадянським обов’язком».
Після звільнення Херсона аптеки продовжують працювати навіть під обстрілами.
«Щодня ми відкриваємо двері, бо розуміємо, що люди чекають на допомогу. Попри низькі виторги та постійні ризики, я не можу закрити аптеку – для місцевих жителів вона єдина».
Основна проблема – нерівність умов на ринку. Малі аптеки не отримують таких вигідних цін від постачальників, як мережі. А ще шокують відносини з дистриб’юторами. «Один із постачальників подав на мене до суду через борг, який виник в окупації. Ми виграли справу, але сам факт позову став болючим ударом».
«Оптовики продають мені ліки за 10 гривень, а мережеві аптеки отримують їх за 7. У чому причина? Маркетинг. Мережі мають потужні важелі впливу й отримують преференції, які для нас, ФОПів, недосяжні. Саме тому малі аптеки зникають, не витримуючи тиску».
Мережеві аптеки також займають найкращі локації, орендують приміщення збанкрутілих ФОПів і витісняють залишки конкурентів.
«Ми всі чекаємо перемоги, але розуміємо, що війна не вирішить усіх проблем. Без змін у регулюванні ринку аптечний бізнес стане повністю монополізованим. Виграють лише мережі, а малі аптеки не зможуть конкурувати через несправедливі умови».
Аліса наголошує, що європейський підхід до регулювання ринку міг би стати прикладом для України. «Вартість ліків у Європі майже однакова в усіх аптеках. Суворо контролюється продаж рецептурних препаратів, а аптеки відкриваються згідно з нормами – на певну кількість населення чи відстань. Це дозволяє забезпечити якість послуг і справедливу конкуренцію».
«Держава повинна створити цивілізовані правила гри. Це дасть змогу малим аптекам вижити, а споживачам – отримувати якісні послуги. Ми всі хочемо дочекатися порядку на ринку, але це залежить не лише від нас, а й від законодавців та контролюючих органів».
Якщо ви також маєте досвід ведення аптечного бізнесу чи пропозиції щодо змін у регулюванні ринку, поділіться своїми думками. Разом ми можемо зберегти малий аптечний бізнес, який завжди працював для людей.
Джерела: Тhepharma.media
.
