У ситуаціях інтенсивного лікування, ми не маємо вибору: для збереження життя необхідно вживати багато медикаментів, які можуть залишати в організмі неприємні наслідки. Головну роль у процесі детоксикації відіграє печінка, проте вона сама може постраждати найбільше.

Процес відновлення здоров’я печінки є важливим завданням, і часто харчування відіграє ключову роль у цьому процесі. Професор Галина Анохіна, яка працює в кафедрі гастроентерології, дієтології та ендоскопії Національного університету «Одеська медична академія», розповідає про те, як повернути здоров’я печінці, чи завжди це можливо лише за допомогою правильного харчування та які ще методи можуть допомогти на різних етапах «реабілітації» органу.

Голод — не вихід

Деякі пацієнти можуть спробувати очистити свою печінку через голодування, але це не є ефективним методом. Навіть неповноцінне харчування може зашкодити печінці, оскільки для її нормальної роботи необхідне належне харчове забезпечення. Дефіцит раціону в повноцінних білках, жирних кислотах, фосфоліпідах та вітамінах може призвести до ожиріння печінки та погіршення здатності виводити токсини, включаючи ті, що містяться в лікарських препаратах.

У випадках жирової інфільтрації печінки, яка виникає при різних захворюваннях, таких як алкогольне, токсичне або вірусне ураження, важливо обмежувати споживання рафінованих вуглеводів і збільшувати прийом ліпотропних речовин, таких як метіонін, холін, інозітол і вітаміни групи В.

Нормалізація кишкової мікробіоти також відіграє важливу роль у поліпшенні стану печінки. Це може бути досягнуто через вживання достатньої кількості клітковини в раціоні (14 г на 1000 ккал раціону).

Найважливішим є вміст білка у раціоні пацієнтів з ураженням печінки. Частка білка має бути збільшеною, переважно за рахунок тваринного білка, який містить всі необхідні амінокислоти для відновлення клітин печінки. Деякі важливі амінокислоти, такі як аргінін, метіонін та таурин, можуть бути введені у формі препаратів або добавок, оскільки вони мають корисні властивості для печінки.

«Правильні» жири не нашкодять

Також важливо уникати дефіциту фосфоліпідів, які є основою клітинних мембран гепатоцитів. Дослідження показали, що безжировий раціон може знизити рівень ферментів, таких як цитохром Р450, які беруть участь у видаленні багатьох токсинів, а також активність ферментів гідроксилювання. Також виявлені зміни в мітохондріях при холіндефіцитній дієті.

Високий вміст поліненасичених жирних кислот омега-6, які часто зустрічаються в сучасних оліях та продуктах, що їх містять, також може бути негативним для печінки. Ці жирні кислоти можуть змінити рецепторну функцію клітинних мембран і зробити їх більш проникливими для вірусів та ксенобіотиків. Велика кількість рослинних олій може також збільшити процеси перекисного окислення ліпідів.

Оскільки поліненасичені жирні кислоти не входять в структуру жирової тканини людини, їх метаболізм може призвести до утворення продуктів перекисного окислення ліпідів, що є небажаним при захворюваннях печінки. Тому основна частина жирів у раціоні має надходити з тваринних джерел, а кількість рослинного жиру не повинна перевищувати 25-30% від загальної кількості жиру. Щодо омега-3 жирних кислот, рекомендується споживати їх в середньому 1,5-2,5 г на добу, зокрема, через регулярне споживання жирної морської риби або прийом риб’ячого жиру.

Незамінна роль вітамінів

Важна роль вітамінів у процесах біотрансформації ксенобіотиків пояснюється їхньою дією як коферментів (активаторів ферментів) у ферментних системах, які відповідають за відновлення та антиоксидантний захист печінки.

• Вітамін В1 прискорює детоксикацію деяких ксенобіотиків, поліпшує метаболізм глюкози та запобігає її перетворенню в жир.
• Вітамін В2 забезпечує ефективне окислення токсинів.
• Вітамін В5 бере участь у синтезі жирних кислот та пригнічує утворення ліпопротеїдів дуже низької щільності в печінці.
• Вітамін В6 (піридоксин) важливий для метаболізму всіх амінокислот, включаючи нейромедіатори, що впливає на настрій та психічне здоров’я.
• Фолієва кислота та вітамін В12 допомагають зменшити жирову інфільтрацію печінки та рівень гомоцистеїну у крові.
• Вітамін С підтримує детоксикаційну функцію печінки та зменшує окислювальний стрес.
• Вітамін А захищає печінку від окислювального стресу та забезпечує нормальний обмін амінокислот і вуглеводів.

Важливо уникати великих доз жиророзчинних вітамінів, оскільки вони можуть накопичуватися в організмі та завдати шкоди печінці. Рекомендується вживати їх лише за наявності дефіциту і за короткими курсами. Водорозчинні вітаміни є безпечнішими, оскільки легко виводяться з організму через сечу.

У разі необхідності поповнення організму вітамінами та мінералами рекомендується використовувати вітамінно-мінеральні комплекси.

Різні проблеми печінки вимагають відмінних підходів до лікування:

• Для зміцнення регенеративних процесів, зменшення запальних реакцій та запобігання фіброзу печінки рекомендується збагачене повноцінними білками харчування.
• Для зниження запальних реакцій корисно вживати харчові продукти, що сприяють нормалізації функції наднирників та відношення дезоксикортизону до кортизону. Правильний синтез кортизону, який є природним протизапальним фактором, має велике значення для захворювань печінки з аутоімунним компонентом. Для досягнення цієї мети рекомендується приймати додатково есенціальні фосфоліпіди або лецитин, а також пантотенову кислоту, вітаміни С, В6, В2. Багаті на ці складові продукти харчування включають молочні продукти, свіжу та висушену печінку, зелені листяні овочі, пшеничні висівки, волоські горіхи, паростки пророслої пшениці, дріжджі.
• Для зменшення запальних реакцій корисно також приймати омега-3 жирні кислоти (які також містяться у волоських горіхах, лососі, скумбрії, риб’ячому жирі, лляній олії). Механізм протизапальної дії жирних кислот омега-3 полягає в їх впливі на циклооксигеназу-2, подібно дії нестероїдних протизапальних препаратів.

Гепатопротектори та інші аспекти

Пошкодження паренхіми печінки часто спричинене інтенсивними процесами перекисного окислення та зменшенням рівня антиоксидантів. Печінка відноситься до органів з великою системою глутатіону, яка забезпечує антиоксидантний захист.

Ця система залежить від наявності амінокислот, зокрема глутамат-цистеїну-гліцину, а також вітамінів Е, А, С та селену, що підсилює її активність.

У гепатології широко використовуються гепатопротектори рослинного походження, які діють як антиоксиданти та мають мембранотропний ефект. Деякі продукти багаті антиоксидантами, такими як кверцетин, олігомерні проантоціаніди, рослинні феноли та інші антиоксидантні сполуки.

Особливо високі антиоксидантні властивості проявляються у ягодах чорниці, чорної смородини, малини, цибулі, часнику, зеленому чаї, капусті, морській капусті, овочевих та фруктових соках. Тому їх рекомендують вживати систематично при захворюваннях печінки.

Джерело: Тhepharma.media

.