Сучасна фармація — це не тільки про якість ліків, а й про статус аптек як закладів охорони здоров’я, а також про нові компетентності та функції фармацевта, які нині розширюються в Європі. Як їх «закласти» у галузеву освіту і практику?
Про це розповів завідувач кафедри фармацевтичних дисциплін, заступник декана медичного факультету Ужгородського національного університету, голова Закарпатської філії Всеукраїнської фармацевтичної палати Олег ДЕВІНЯК.
Яким має бути сучасний фармацевт та аптечний заклад з точки зору збереження здоров’я населення і чи відстає в цьому плані Україна від світу?
– Ще у 1988 році Перший звіт консультаційної групи ВООЗ на міжнародному рівні визначив фармацевта важливим учасником системи охорони здоров’я, який не тільки відпускає лікарські засоби, а й надає поради та консультації щодо їх раціонального застосування. Тож і стратегія розвитку фармації насамперед пов’язана із глобальними цілями та викликами у сфері охорони здоров’я. Зокрема, щоб досягнути цілей сталого розвитку ООН до 2030 року, потрібно максимально ефективного використовувати знання про здоров’я та лікарські засоби і потенціал аптечних закладів.
Аптекам мають доручити усі ті функції у сфері охорони здоров’я, які пов’язані із застосуванням пацієнтами лікарських засобів та які можуть бути ефективно виконані в умовах аптечних закладів.
Зокрема, їм варто передати частину функцій закладів первинної медичної допомоги:
фармакотерапевтичний моніторинг при деяких поширених хронічних захворюваннях та корекція дозування за його результатами,
Саме така модель є найбільш життєздатною. Це вже працює у світі й частково розпочинається в Україні.
Тобто йдеться про розподіл первинної медичної допомоги між сімейним лікарем і фармацевтом?
– Я не поспішав би з таким формулюванням. Йдеться про окремі функції, які зараз «замкнуті» на рівні первинки, але можуть бути передані аптекам. Думка про те, що фармацевтичну допомогу слід вважати частиною первинної медичної допомоги, існує, однак вона не є загальноприйнятою. Причина, ймовірно, в тому, що наслідком такої класифікації буде зобов’язання держав фінансувати фармацевтичну допомогу за тим же принципом, що й первинну (в Україні – за капітаційною ставкою відповідно до кількості укладених декларацій). А Україні поки що навіть поняття фармацевтичної допомоги не визначили юридично.
Які функції виконують фармацевти в розвинених державах світу?
– Ступінь складності і обсяг функцій, які довірені фармацевтам у різних країнах наразі істотно відрізняються.
Якщо в Україні лише нещодавно з’явилася концепція «свого» сімейного лікаря, з яким укладають декларацію, то в країнах Заходу вже давно не є новою концепція «свого» фармацевта.
Він володіє інформацією про медичні записи та фармакотерапевтичний анамнез пацієнта і спроможний надати йому персоніфіковану, своєчасну та компетентну фармацевтичну опіку.
До його функцій входить:
І це не повний перелік функцій фармацевта, які вже покладені на нього в країнах Заходу. Однак вони й досі не повною мірою забезпечені у практичній діяльності наших аптек.
За якими стандартами готують фармацевтів, аби вони могли впоратися з новими завданнями?
– У 1997 році ВООЗ визначила і схвалила сім мінімальних професійних ролей, яких очікують від фармацевтів як учасників системи охорони здоров’я — у вигляді «фармацевта семи зірок».
Загальні принципи фармацевтичної освіти, які спрямовують підготовку фахівця на виконання цих ролей, викладені в Належній практиці фармацевтичної освіти (FIP, 2000).
Більш детально вимоги до особистих знань, вмінь та навичок, необхідних для забезпечення згаданих ролей, сформульовані через професійні компетентності, на розвиток яких і мають бути спрямовані фармацевтичні освітні програми. Глобальна рамка компетентностей фармацевта була вперше розроблена та схвалена Міжнародною фармацевтичною федерацією у 2012 році, торік її було оновлено.
Крім того, у 2017 році Нанкінськими положеннями FIP встановлено міжнародні очікування, яким має відповідати система фармацевтичної освіти задля забезпечення локальних потреб кожної країни. Це, загалом, і є основний перелік міжнародних стандартів та документів, які визначають мінімальні вимоги до фармацевтичної освіти та покликані сприяти її подальшому розвитку.
Чим відрізняється фармосвіта в Україні та ЄС, куди ми рухаємося й чиї стандарти зобов’язалися прийняти у зв’язку з цим?
– В українських освітніх програмах з фармації вже присутні необхідні компетентності та навчальні дисципліни, тому революційні зміни у підготовці фахівців не потрібні.
Достатньо її поступового розвитку за двома основними напрямками: збільшення частки освітніх компонентів, пов’язаних із наданням фармацевтичної опіки як на до дипломному етапі, так і на рівні інтернатури, а також посилення акценту на комунікативних навичках фахівців.
Загалом в Україні виконуються мінімальні критерії, закладені в Директиві ЄС щодо визнання професійних кваліфікацій:
Але ж чимось ми таки відрізняємося?
– Найбільш критична відмінність – це наявність в Україні заочної форми навчання фармацевтів, за якою відбувається присвоєння професійної кваліфікації більш ніж половині випускників.
Такі дипломи не можуть бути визнані за згаданою Директивою. Також за кордоном написання та захист дипломної роботи є частиною навчального плану кожного випускника, тоді як у більшості вітчизняних закладів цей компонент не є обов’язковим. Щодо угоди про асоціацію з ЄС, то вона не містить специфічних вимог до фармацевтичної освіти, а норми Болонського процесу та входження українських університетів в Європейський простір вищої освіти в цілому дотримано, зокрема завдяки змінам, впровадженим в останні роки.
Чи є можливість в українських студентів та інтернів опанувати компетентності для здійснення ефективного фармакотерапевтичного моніторингу стану пацієнта?
– Такі можливості є, адже віднедавна кожен заклад освіти наділений правом самостійно розробляти і затверджувати навчальні плани. Крім того, кожен студент може під час навчання обирати не менше 25% дисциплін самостійно і, таким чином, він здатен обрати посилення своїх компетентностей у технологічному, науковому, підприємницькому чи фармакотерапевтичному напрямку. Наступних змін у цьому напрямку потребує структура атестації, зокрема комплексного іспиту ЄДКІ Крок-2.
У структурі Крок-2 (на відміну від його американського аналога NAPLEX) питанням клінічної фармації та фармацевтичної опіки присвячено лише 13-17 % тестових запитань.
Також позитивним зрушенням є збільшення з 2022 року частки фармацевтичної опіки у типовому навчальному плані інтернатури, розробленому під керівництвом Національного фармацевтичного університету.
Ви були учасником Глобального саміту FIP-UNITWIN з фармацевтичної освіти. Що нового й цікавого там пролунало?
–Так, до участі у саміті від України було запрошено самеВсеукраїнську фармацевтичну палату, яка приділяє багато уваги питанням якості галузевої освіти та долучається до заходів та ініціатив, спрямованих на її розвиток. Тому приємно, що завдяки нашій участі гасло саміту лунало з міжнародної трибуни не лише англійською, а й українською мовою. Саміт окреслив дорожню карту для системи фармацевтичної освіти, виконання якої необхідне для досягнення глобальних цілей розвитку фармації, а також схвалив заклик до дій (академічних установ, професійних організацій, законодавчих органів та ключових фармацевтичних стейкхолдерів). Також на саміті йшлося про перспективи розвитку геріатричної фармації, долучення фармацевтів до персоніфікованої медицини тощо.
Це орієнтир на далеке майбутнє?
–Ні, це суспільні запити, які з’являються уже зараз, і на виконання яких прогнозовано будуть зосереджені зусилля фармацевтів. Адже фармакокінетика лікарського препарату у кожної людини різна – це зумовлено як генетичними чинниками, так і функціональним станом метаболічних і видільних систем та конституцією тіла.
Типове дозування лікарських засобів призначене для середньостатистичного пацієнта, однак кожен з нас може виявитися зовсім не таким.
Літні люди з великою імовірністю мають змінену фармакокінетику і потребують корекції дози ЛЗ. Ми наблизилися до того, щоб почати використовувати генетичні та функціональні тести і, за потреби, коригувати дозу ЛЗ або заміняти його для кожної людини індивідуально. Наприклад, мій зразок ДНК було секвеновано в рамках наукового дослідження, і тепер я знаю, що статини для мене малоефективні, і є підвищений ризик побічних дій у разі вживання антипсихотиків.
Персоналізацією фармакотерапії займатимуться фармацевти?
– Звісно, але за обов’язкової умови – в аптеці має бути розгорнута асистентська, а також необхідна номенклатура субстанцій для виготовлення ліків з індивідуальним дозуванням. На жаль, це зовсім не про українські реалії.
Українські реалії – це виїзд за кордон не тільки лікарів, а й фармацевтів. Чи вистачає кадрів, аби не тільки відпускати ліки, а й здійснювати належну фармопіку?
– Я вважаю, що зараз існує баланс між попитом (у вигляді аптечних вакансій) та пропозицією (кількість нових випускників).
Натомість функції, які нині виконують наші фармацевти в аптеках – часто не ті, якими має займатись професіонал з вищою освітою, післядипломною підготовкою та постійним підвищенням кваліфікації.
Тому фармацевтів у нас достатньо, але взаємодія в ланцюгу «пацієнт — аптека» має змінитися. За пластирем, мінеральною водою, презервативом чи дурником для немовляти краще звертатись у магазини, не витрачаючи час фармацевтичного працівника.
Які позитивні моменти світового досвіду варто вже сьогодні впровадити в Україні, аби аптека відповідала статусу закладу охорони здоров’я, а не асоціювалася виключно з торгівлею ліками?
–Передусім потрібно нарешті відпускати рецептурні лікарські засоби виключно за рецептами. А ще – відпускати ліки не в заводській упаковці з типовою кількістю доз, а фасувати з in bulk необхідну для пацієнта їх кількість.
Також в аптеках мають бути окремі кабінети для конфіденційного та уважного надання фармацевтичної опіки.
Слід запровадити електронне декларування пацієнтом «свого» фармацевта, якому буде відкрито доступ до медичних записів пацієнта в МІС. І аптеки нарешті мають припинити рахувати середній чек. Хоча це не повний перелік того, що бажано.
Чи очікуєте змін у цих питаннях від нового закону «Про лікарські засоби», чи вважаєте за необхідне прийняти окремий — про фармацевтичну діяльність?
– Законопроєкт «Про лікарські засоби» містить низку позитивних нововведень, серед яких і юридичне визначення понять «фармацевтична послуга», «фармацевтична допомога», «належна аптечна практика». Однак аптека і надалі розглядається як заклад забезпечення лікарськими засобами, а не заклад надання фармацевтичної допомоги. Один з розділів нового закону так і назвали — «Оптова і роздрібна торгівля лікарськими засобами». Втім, названих змін недостатньо для помітних позитивних зрушень – для цього потрібне впровадження професійного самоврядування та професійного ліцензування фармацевтичної діяльності.
А в ідеалі має відбутися зміна економічної моделі діяльності аптек — від реалізації торговельних накладень до оплати за фармацевтичну послугу.
Джерело: Фарма Медіа
.
