У зв’язку з побутуванням чималої кількості міфів та спекуляцій навколо окремих компонентів, що входять до складу вакцин, Центр громадського здоров’я МОЗ підготував матеріал, що проливає світло на більшість «страшилок». Тож, чи варто остерігатись певних компонентів?
■ Антибіотики та стабілізатори
Найчастіше додатковими компонентами вакцин є антибіотики (неоміцин, стрептоміцин) у залишковій кількості та стабілізатори (желатин, цукри). Перші пригнічують ріст непотрібних бактерій під час виробництва вакцин, а другі допомагають вакцині залишатися стабільною й не псуватися упродовж усього терміну придатності.
■ Ад’юванти
Вакцини можуть містити ад’юванти для посилення імунної відповіді. Наприклад, це можуть бути оксиди чи солі алюмінію, які є у дитячому харчуванні та в антиперспірантах.
■ Речовини для знешкодження токсинів
Вакцини проти кашлюка, дифтерії та правця містять такі речовини, найчастіше це – формалін. Та його кількість у вакцині настільки мізерна, що вона навіть не вплине помітно на організм немовляти.
■ Методи генетичної інженерії
Вони застосовуються у виробництві низки вакцин (наприклад, проти гепатиту В, ротавірусної інфекції чи ВПЛ-інфекції) і створенні векторних або на основі нуклеїнових кислот вакцин (наприклад, проти COVID-19), але ніяк не можуть стати частиною людських хромосом чи змінити їх.
■ Тіомерсал
У «неживій» вакцині проти грипу та у флаконах вакцин на багато доз є тіомерсал, який містить солі ртуті. Це – консервант, що запобігає псуванню вакцин. З організму людини солі ртуті виводяться за 3-7 днів. І це аж ніяк не токсична доза.
■ Складові клітин середовища для вирощування вірусів для вакцин
Дійсно, культуру клітин чи курячі ембріони (яйця) використовують для вирощування вірусів. Та навряд чи цілі та живі клітини можуть трапитися у вакцині, яка пройшла низку очищень.
Таким чином, усі компоненти вакцин виконують свою функцію, щоб вакцина була дієвою та безпечною упродовж усього терміну використання. Без них вакцини були б непридатними до масового застосування. Окрім того, усі вакцини, що нині використовуються, пройшли тривалі та детальні дослідження, які підтвердили їхню безпечність.
Джерело інформації: МОЗ
.
