Поліпрагмазія, як актуальна медична термінологія, стає важливою проблемою в сучасній медичній практиці. Відповідно до Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), цей термін визначає одночасне застосування чотирьох або більше лікарських засобів, що може призвести до небажаних побічних наслідків. Проблема поліпрагмазії особливо нагальна в групи пацієнтів похилого віку, що мають широкий доступ до ліків та часто стикаються з ризиком взаємодії та негативних реакцій.
Розповсюдження поліпрагмазії:
Всесвітні тенденції свідчать про зростання випадків поліпрагмазії, що зумовлено зростанням тривалості життя та збільшенням кількості осіб з доступом до рецептурних препаратів. Особливу увагу потребує група пацієнтів похилого віку, які через вікові особливості можуть бути більш вразливими до негативних наслідків поліпрагмазії. Вони часто вживають багато препаратів, що не завжди сумісні між собою, та самолікуються, недооцінюючи ризики взаємодії та побічних ефектів.
Наслідки поліпрагмазії для осіб похилого віку:
З врахуванням особливостей фармакокінетики старших пацієнтів, ризик розвитку побічних реакцій після застосування кількох лікарських засобів може бути значно підвищений. Це часто призводить до необхідності зниження доз, відмови від деяких препаратів та госпіталізації. Геріатричних пацієнтів часто госпіталізують через негативні наслідки поліпрагмазії, що вимагає серйозних медичних втручань.
Роль фармацевта в уникненні поліпрагмазії:
Фармацевти грають ключову роль у запобіганні побічних ефектів та поліпрагмазії. Їх завдання включає ретельний аналіз історії прийому ліків пацієнта, надання консультацій з питань взаємодії ліків та можливих побічних реакцій. Фармацевти повинні висвітлювати важливість дотримання рекомендацій лікарів, уникання самолікування та зменшення кількості одночасно вживаних препаратів.
В Україні фармаконагляд регулюється на державному рівні відповідно до директив Європейського економічного співтовариства з фармакологічного нагляду наступними законами та наказами Міністерства охорони здоров’я (МОЗ):
Фармопіка больового синдрому у геріатричних пацієнтів у розрізі поліпрагмазії Біль — системний патологічний процес, що включає місцеву реакцію на ураження, передачу та сприйняття больового імпульсу, його психоемоційну оцінку і відповідну вегетативну та поведінкову реакцію організму.
Методи лікування больового синдрому:
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) включені в ряд протоколів фармацевта (аптечка першої допомоги, для немовлят, для подорожей, для службових приміщень, симптоматичне лікування підвищеної температури тіла у дітей віком до 15 років, з 15 років та у дорослих, лікування болю у горлі, опіків, поверхневих закритих травм, болю у м’язах і спині, головного болю, зубного болю) та застосовуються як антипіретики та анальгетики.
Незважаючи на широке застосування, НПЗП на фоні інших препаратів викликають багато побічних ефектів: шлунково-кишкові (диспепсія, виразки, кровотечі), печінкові (пошкодження печінкових клітин), кардіологічні (артеріальна гіпертензія, прогресування хронічної серцевої недостатності, набряки), ниркові (зниження клубочкової фільтрації, інтерстиціальний нефрит), кістково-суглобові (дегенеративна дія на хрящ, прогресування остеопорозу), бронхолегеневі (аспіринова астма), тромбоцитарні (порушення агрегації, підвищення ризику кровотеч), неврологічні (порушення функції центральної нервової системи, безсоння, паранойя, депресія, забудькуватість).
Враховуючи, що геріатричні хворі здебільшого вже мають низку хвороб і приймають певні ліки, рекомендуючи НПЗП, що викликають велику кількість «побічки», слід бути особливо обережними і пам’ятати про ефект поліпрагмазії. Необхідно вжити заходів для підвищення ефективності та безпеки лікування геріатричних пацієнтів, особливо щодо НПЗП, які застосовуються в цій віковій групі. Підвищена частота лікарської взаємодії виникає саме в тих випадках, коли не враховуються режим дозування, наявні захворювання та супутнє застосування інших препаратів.
Фармацевт — єдиний кваліфікований спеціаліст, що виконує важливу контрольно-консультативну функцію — вчить пацієнта правильно приймати ліки. Його основне завдання — навчити клієнтів піклуватися про своє здоров’я, не вдаватися до самолікування та відповідати за свої рішення. У деяких випадках люди просто не розуміють, що можна залишатися здоровими, не скуповуючи і не приймаючи всі пігулки, що рекламуються, та, на жаль, рідко відчувають потребу отримати більше інформації та поговорити з фармацевтом про можливу взаємодію ліків та побічні реакції.
Для здійснення професіональної та якісної фармопіки фармацевт повинен:
Отже, завдання фармацевта — не просто радити ліки, а й навчати людей піклуватися про себе та завжди акцентувати їх увагу на можливих побічних ефектах та ризику розвитку поліпрагмазії.
Проблема поліпрагмазії є актуальною та потребує негайних заходів для запобігання негативним наслідкам. Пацієнти похилого віку мають підвищений ризик негативних реакцій на лікарські засоби через взаємодію та специфічні фізіологічні особливості. Раціональна фармацевтична практика, активна взаємодія між медичними фахівцями та пацієнтами, а також освіта про правильне вживання ліків можуть значно знизити ризики поліпрагмазії та забезпечити безпеку та ефективність медичного лікування.
На основі матеріалу Щотижневика «Аптека»
.
