Несприятливі побічні реакції на ліки (НПР) є причиною 3,5 % госпіталізацій. Ті, що не є настільки критичними, завдають шкоди за принципом накопичення, особливо коли пацієнт вживає такі ліки тривало або й постійно.
Як не прогавити такі реакції, що робити за перших симптомів і чи можна «пом’якшити» побічну дію ліків їх заміною, — розповідає президент ГО «Асоціація стоматологів України», практикуючий лікар стоматологічної клініки «АРБОР» професор Ірина МАЗУР.
З кожним роком зростає використання лікарських препаратів у терапії різних захворювань, як і кількість осіб, котрі постійно вживають один і більше ЛЗ. До того ж пацієнти іноді самі призначають собі ліки без попередньої консультації з фахівцем, і тут передбачити побічні дії досить складно, через можливі порушення дозування чи вживання препаратів різних торгових марок з однаковою діючою речовиною, несумісних ліків, а на додаток ще й БАДів, дія яких не вивчена, і які можуть вступати у взаємодію з лікарськими препаратами.
Теоретично всі лікарські засоби можуть зумовити несприятливі побічні реакції (НПР), найнебезпечнішими з яких є порушення гемостазу, імунної відповіді, алергійні реакції негайної та сповільненої дії, канцерогенний ефект. Однак деякі побічні реакції не такі критичні в плані негайної загрози життю пацієнта, хоча спричиняють низку станів, які впливають на здоров’я і якість життя.
Зокрема, останнім часом в Україні із зрозумілих причин збільшилося вживання антидепресантів, які є препаратами першої лінії у лікуванні депресії та тривожних розладів.
Для дослідження частоти їх побічних ефектів було проведено анонімне анкетування відвідувачів аптек із рецептами на антидепресанти, лікарів, які їх призначають, лікарів-стоматологів, а також працівників аптек. Переважно рецепти були виписані для пацієнтів молодого віку, на що вказали 65% працівників аптек.
При цьому про звернення пацієнтів із скаргами на побічні реакції з боку порожнини рота (карієс або сухість/виразки в слизовій оболонці рота) на фоні прийому антидепресантів повідомили майже 12% фармацевтів, а половина опитаних лікарів-стоматологів виявили у майже 84% таких пацієнтів появу нових каріозних порожнин та прогресування карієсу або сухість/виразки на слизовій оболонці рота, кровоточивість та запалення ясен. На жаль, лише до 13% пацієнтів і менше половини (47%) працівників аптек були поінформовані про побічні ефекти антидепресантів на порожнину рота.
Тому надзвичайно важливо підвищити роль фармацевтичної опіки у профілактиці та корекції різних побічних реакцій ліків.
Нині переважно користуються системою ABCDE:
НПР типу А можуть бути зумовлені підвищенням концентрації ЛЗ у крові, наприклад, у разі посиленої його абсорбції при порушеннях функцій печінки, нирок, щитоподібної залози тощо та зміни чутливості рецепторів.
Серцева недостатність, порушення функцій нирок і печінки значно погіршують метаболізм та екскрецію ЛЗ, що призводить до підвищення його концентрації в крові.
При захворюваннях печінки знижується інтенсивність метаболізму препаратів, зменшується вміст альбумінів у крові і, відповідно, зростає токсичність ліків, які зазвичай більшою мірою зв’язуються з білками плазми крові.
Натомість якщо вживати ніфедипін натще, він швидко всмоктується і досягає пікової концентрації в плазмі крові, спричиняючи головний біль та почервоніння шкіри.
Процеси всмоктування, метаболізму, розподілу й виведення ЛЗ також залежать від віку пацієнта. У похилому віці ці процеси сповільнені через вікові зміни функцій ШКТ, печінки, нирок. Крім того, такі пацієнти мають більше захворювань, тож і споживають більше ліків. Тому НПР відзначають у 7 % пацієнтів віком 40—60 років, у 13 % — віком 60—80 років, у майже 27% — старше 80 років. Загалом 6—12 % госпіталізацій у пацієнтів похилого віку спричинені саме НПР.
Також доведено більшу частоту НПР серед жінок. Частково це можна пояснити тим, що в жінок у 2 рази менша експресія транспортеру ЛЗ — глікопротеїну Р, який відіграє важливу роль у виведенні ксенобіотиків (у тому числі ЛЗ) з організму.
Значне зростання концентрації ЛЗ у плазмі крові та зміни чутливості молекул-мішеней спостерігаються й при взаємодії ЛЗ. Доведено, що серед пацієнтів, які отримували понад п’ять препаратів, НПР виникають майже в 4 рази частіше ніж у тих, хто вживав менше 5 ЛЗ.
Також пацієнтам потрібно пояснювати вірогідність взаємодії ЛЗ і деяких продуктів харчування (грейпфрутовий сік, їжа, приготовлена на грилі, сир тощо).
Дуже часто пацієнти звертаються до стоматологів з «незрозумілими» симптомами, не підозрюючи, що вони виникли на тлі вживання тих чи інших препаратів.
Найчастіше НПР проявляється як:
НПР типу В частіше проявляються алергійними реакціями при використанні анестетиків, вживанні антибіотиків, сульфаніламідних препаратів, вітамінів.
Алергійні реакції реагінового типу (негайні, атопічні, анафілактичні) клінічно проявляються анафілактичним шоком, кропив’янкою, дерматитом.
Системна алергія може проявитися в порожнині рота як:
Місцеві алергійні реакції можуть виникати при контакті слизової з:
Імунокомплексні алергійні реакції призводять до розвитку системного васкуліту з мікротромбозами, дерматиту, альвеоліту і частіше пов’язані з уживанням НПЗП, ретинолу, метотрексату, пеніцилінів тощо.
Гіперчутливість сповільненого типу найчастішепроявляється еритемою на місці введення препарату, генералізованим папульозним або везикульозним висипом унаслідок уживання сульфаніламідних препаратів, НПЗП, алопурінолу.
Псевдоалергійні реакціїє є дозо залежними і виникають під дією йодвмісних рентгеноконтрастних речовин, опіоїдів, деяких антибактеріальних засобів (ванкоміцину, поліміксину В) — у вигляді кропивниці, гіперемії та свербежу, головного болю, зниження артеріального тиску.
У деяких препаратів є інша особливість – «побічна дія» виникає не під час їх вживання, а після раптової відмови від нього. Наприклад, відміна хінідину може призвести до тяжких аритмій, антиангінальних препаратів — до нападу стенокардії, антикоагулянтів — до тромбоемболічних ускладнень, клофеліну — до гіпертонічного кризу.
Щоб уникнути синдрому відміни такі ліки потрібно відміняти тільки поступово. Або ж не призначати їх, якщо є чим замінити. Для цього потрібно знати про типи речовин, що викликають залежність із розвитком синдрому відміни:
До місцевих НПР також належать зміни кольору язика, слизової оболонки, зубів:
Порушення смаку можуть спричиняти солі літію, гризеофульвін, метронідазол, лінкоміцин, дилтіазем, протиглікемічні пероральні засоби.
У разі появи навіть легких НПР слід відмінити препарат, який їх спричиняє й замінити іншим, або спробувати зменшити дозування (якщо це допустимо), а також провести десенсибілізацію і симптоматичну терапію.
Якщо пацієнту призначають декілька потенційно небезпечних ЛЗ, краще це робити по одному, аби чітко відстежити можливі реакції від кожного з них й потім не відміняти всі препарати одразу.
Водночас у деяких випадках можна «пом’якшити» негативний вплив деяких препаратів на організм, змінивши час їх прийому (наприклад, не натще, а під час їди чи після, якщо це не впливатиме на лікувальний ефект). Або ж за допомогою інших заходів. Зокрема, при ксеростомії стимулювати слиновиділення використовуючи жувальну гумку без цукру. Чи при локальному застосуванні інгаляційних глюкокортикоїдів, якщо виникає кандидозне ураження слизової рота, рекомендовано полоскання розчином питної соди після інгаляцій. Щоправда, на допоміжні заходи складно покладатися, якщо пацієнт приймає ліки постійно.
Найкращий варіант – запобігти НПР, тим більше доведено, що це можливо у 38 —52% випадків, якщо враховувати:
Джерело: Thepharma.media
.
