Згідно з нормами Закону України № 2347-IX під час карантину, надзвичайного чи на воєнного стану до надання медичної допомоги можуть залучати фармацевтів. Новація викликала дискусії : від «фармацевти – не лікарі й це нонсенс» до «давно пора, це одна сфера».
Про те, чим можуть допомогти фармацевти в цьому напрямку і до чого вони будуть зобов’язані, ми запитали представників МОЗ та фармацевтичної громадської організації.
Олег ДЕВІНЯК, завідувач кафедри фармацевтичних дисциплін, заступник декана медичного факультету Ужгородського національного університету, голова Закарпатської філії Всеукраїнської фармацевтичної палати.
Приймаючи рішення щодо того, яку саме допомогу можуть і повинні надавати фармацевти, слід врахувати кілька аспектів.
По-перше, майбутні фармацевти проходять поглиблену фундаментальну медичну підготовку. Так, їм не вистачає професійних клінічних знань, які набуваються в умовах лікарні, та базові знання вони мають.
По-друге, ми живемо в особливий час, коли на значній території України ведуться бойові дії, а мешканці тимчасово окупованих територій, які вкрай потребують медичної допомоги, часто не мають доступу до медпрацівників. Наприклад, пацієнту з цукровим діабетом потрібно ввести інсулін, а сам він цього зробити не в змозі. Це може зробити фармацевт, якщо те йому буде дозволено, адже це медичне втручання, компонент медичної допомоги. До виходу згаданого закону фармацевтам було заборонено вводити ліки пацієнтам.
Або ж інший приклад. Зараз проводиться багато тренінгів з тактичної медицини (до речі, для всіх бажаючих, незалежно від освіти), і там навчають, зокрема, як поставити катетер у вену, що необхідно при сильній кровотечі. Навіть якщо немає крові для термінового переливання, необхідно якомога швидше поставити катетер, бо з часом у постраждалого спадатимуться вени й забезпечити внутрішньовенний доступ буде неможливо.
Так само при пневмотораксі хтось має поставити потерпілому спеціальну декомпресійну голку – вона є у військових аптечках, але сам поранений не зможе нею скористатися. Тобто ми навчаємо робити ці речі тих, хто опиниться поряд, хоча донедавна з точки зору законодавства це було прерогативою виключно медиків. Тож чому це не може зробити фармацевтичний працівник, коли медика поряд немає?
Я переконаний, що в екстремальних умовах фармацевт може і повинен вийти за рамки домедичної допомоги, якщо вміє провести такі медичні втручання. Бо навіть зробити укол – це вже медична допомога.
У законі про удосконалення меддопомоги вказано на можливість залучення студентів, інтернів, фармацевтів на період карантину або надзвичайної ситуації до надання медичної допомоги в порядку, встановленому Кабміном. І це дуже важливо встановити чіткі межі: яку саме медичну допомогу вони можуть надавати.
Але сама легалізація такої можливості захищає від неправомірних позовів до судів щодо тих, хто рятував життя людини. А навчитися цьому фармацевт зможе не тільки під час формального навчання, а й під час своєї діяльності, додаткових курсів тощо. У часи війни такі знання і узаконена можливість їх використати – безцінні. Тож доречно буде розширити межі допомоги, яку може надавати фармпрацівник.
У світі така тенденція намітилася навіть у мирні часи, адже лікарі та фармацевти належать до однієї сфери — охорони здоров’я. І останні еволюціонують у своїх функціях, стають помічниками системи ПМД. Зокрема, у Великій Британії цього річний випуск фармацевтів особливий, їх навчали за поглибленими програмами, які включали більше медичної підготовки. І ці фармацевти мають право не лише призначати симптоматичне лікування без рецептурними препаратами, а й самостійно виписувати рецепти. Таким чином вони «заходять» на територію лікарів, медичної допомоги, тобто фармацевтична допомога дуже тісною переплітається і навіть суміщається з медичною, межі між ними стають менш чіткими.
Під час пандемії COVID-19 у багатьох країнах фармацевти проходили спеціальне навчання і після цього їх офіційно залучали до проведення вакцинації населення в аптеках. Це свідчить про те, що залучення фармацевтів до окремих аспектів медичної допомоги під час екстрених, надзвичайних ситуацій відповідає світовій практиці і є ефективним кроком, спрямованим на збереження здоровʼя громадян.
Добре, якщо йдеться про мирні часи, коли система функціонує як слід, і кожен знає свою роль у ній та виконує свою функцію. Тоді фармацевт може спокійно спрямувати пацієнта до лікаря-спеціаліста чи викликати швидку, якщо його компетенції обмежені. Але в екстремальних умовах все інакше. А під час бойових дій такий алгоритм почасти взагалі неможливий.
Тому кількість людей, які мають право надавати медичну допомогу, потрібно збільшити й легалізувати такий підхід. В реальному житті таких людей все одно більшає, але не має бути так, щоб вони при цьому опинялися поза законом.
Так само маємо думати про завтра. Фармацевт у мирному житті має розвантажувати медичну систему від пацієнтів, яким особлива медична допомога не потрібна. Тобто він розпізнає типові нескладні захворювання, які потребують лише симптоматичної терапії і забезпечує фармопіку. Так працює весь світ. А якщо хтось вважає, що при цьому наші фармацевти можуть «далеко заходити» у своїх рекомендаціях, то ця проблема вирішується через навчання фахівців, контроль за їхніми діями, покращення взаємодії в ланцюгу лікар — пацієнт – фармацевт.
Я більш ніж впевнений: аби між нашими фармацевтами та лікарями був кращий взаємозв’язок, ніж той, що існує на сьогодні, аби окрім сімейного лікаря пацієнти мали ще й «свого» фармацевта, який би тримав зв’язок із сімейним лікарем (як це відбувається в інших країнах), система працювала б ідеально. І ніхто б не заходив на «чужу територію». Ці питання нам ще належить вирішити. Після перемоги. А сьогодні наше завдання – врятувати якомога більше життів, спільними зусиллями.
Сергій УБОГОВ, генеральний директор Директорату медичних кадрів, освіти і науки МОЗ України.
Передусім хочу зазначити, що фармацевтичні працівники (провізори, фармацевти, асистенти фармацевтів) внесені до переліку осіб, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов’язками повинні опанувати практичні навички надання домедичної допомоги та зобов’язані надавати її пацієнтам у невідкладному стані.
Цей перелік визначено пунктом 1 статті 12 Закону України «Про екстрену медичну допомогу». Навчально-тренувальні програми трьох рівнів з підготовки таких осіб затверджено наказом МОЗ від 04.08.2021 р. № 1627. Залежно від рівня підготовки обсяг програм становить відповідно 8, 40, 120 навчальних годин. Порядки надання домедичної допомоги особам при невідкладних станах затверджено наказом МОЗ від 09.03.2022 р. № 441.
Своєчасне надання та правильне проведення заходів домедичної допомоги не тільки рятує життя постраждалому, але й значною мірою забезпечує успіх медичної допомоги, що надається на наступних етапах.
Уміння надавати домедичну допомогу хворим та постраждалим в екстремальних ситуаціях та при невідкладних станах – одна з обов’язкових фахових компетенцій, що набуваються на етапі здобуття ступеня магістра за спеціальністю 226 «Фармація, промислова фармація». Безпосередньо ці знання, вміння та навички засвоюються майбутніми фармацевтами під час проходження навчальних дисциплін «Екстремальна медицина» (90 год.), «Підготовка офіцерів запасу медичної служби» (90 год.), «Перша долікарська допомога з ознайомчою медичною практикою» (90 год.).
Здобувачі ступеня фахового молодшого бакалавра за спеціальністю 226 «Фармація, промислова фармація» ‒ майбутні асистенти фармацевта також проходять навчальні дисципліни «Домедична допомога» (90 год.), «Медицина катастроф та медицина надзвичайних станів» (90 год.).
Програма підготовки в інтернатурі за спеціальністю «Фармація» також передбачає засвоєння вмінь і навичок з надання домедичної допомоги при невідкладних станах та включає курс «Фармація в умовах надзвичайного стану» (60 год. – освітня частина, 45 год. – практична частина). Таким чином, програми підготовки фармацевтичних працівників забезпечують достатній рівень підготовки з питань надання домедичної допомоги.
Важливо, щоб роботодавці забезпечували подальше регулярне (не менше одного разу на 5 років) навчання фармацевтичних працівників з питань домедичної допомоги відповідно до вимог Порядку підготовки та підвищення кваліфікації осіб, які зобов’язані надавати домедичну допомогу, затвердженого постановою КМУ від 21.11.2012 р. № 1115.
Таке навчання може проходити у закладах фахової передвищої та вищої медичної (фармацевтичної) освіти, навчально-тренувальних відділах центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, навчально-тренувальних відділах Товариства Червоного Хреста, інших навчально-тренувальних підрозділах, в тому числі у рамках безперервного професійного розвитку.
Відповідно до Закону України від 1 липня 2022 року № 2347-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення надання медичної допомоги» статтю 33 Основ законодавства України про охорону здоров’я було доповнено новими положеннями, згідно з якими на період встановлення карантину, запровадження надзвичайної ситуації, надзвичайного або воєнного стану фармацевтичні працівники та студенти старших курсів за спеціальностями галузі знань 22 «Охорона здоров’я» можуть залучатися до надання медичної допомоги.
Очевидно, що фармацевтичні працівники зможуть надавати допомогу хворим і постраждалим виключно в межах своєї професійної компетенції, тобто на рівні домедичної допомоги. У звичайних умовах вона така надається фармацевтичним працівником у приміщенні аптеки (де й виявлено пацієнта, який потребує такої допомоги) чи поруч з аптекою, або на місці події, якщо там відсутній медичний працівник.
Своєю чергою, цілеспрямоване залучення фармацевтичних працівників до надання домедичної допомоги може здійснюватися у надзвичайних ситуаціях при масових надходженнях хворих, поранених та постраждалих, коли у закладі охорони здоров’я або осередку масових уражень бракує медперсоналу.
Тож Міністерство охорони здоров’я звертає увагу закладів медичної (фармацевтичної) освіти, роботодавців і професійних асоціацій на важливість належної підготовки та регулярного підвищення кваліфікації фармацевтичних працівників з питань екстремальної медицини та домедичної допомоги.
Джерело: Thepharma.media/
.
