Чи втрачаємо ми стійкість, цілісність, соціальну адаптованість під дією стресу через війну? Як не парадоксально, ні. Чи кожен з нас народжується з певним ресурсом життєстійкості, який лише витрачає протягом життя, чи його можна розвивати й ставати сильнішим?
У цій темряві будь дзвіницею. Що сильніше у тебе вдарятиме темрява, хай твій подзвін звучить сильніше!Р.М. Рільке
Що таке адаптація ми більш-менш розуміємо, а от з терміном «резилієнтність» широкий загал та й фармацевти обізнані менше. Йдеться про властивість нашої центральної нервової системи продовжувати життя, зберігаючи у тому числі ментальне здоров’я попри тяжкі випробовування, що нам судилося переживати зараз. А ще більше ця властивість знадобиться нам потім по закінченню війни Нам ще доведеться осмислити багато такого, що нині психіка намагається «відкласти» на потім, аби не припуститися відчаю. Буча, Маріуполь, Ізюм, Харків…
Переживати постійні обстріли, втрату близьких, домівки, вимушений переїзд. Здавалося б, психіка мала б зламатися, натомість ми виходимо на роботу, у тому числі у свої аптеки, хоч і буває страшно, але ж людей без ліків лишати не можна. І парадокс у тому, що наша стійкість лише зростає!
У науковій літературі це називається резилієнтність.
Сам термін запозичено з фізики, де це – здатність твердих тіл відновлювати свою форму після механічного тиску.
У психології резилієнтність – це психологічна стійкість, здатність гідно проходити тяжкі випробовування. При цьому йдеться не про ригідну застиглу стійкість, а про вміння бути гнучким у складних ситуаціях й виносити з кожної з них життєві уроки.
Тож, що довше триває випробовування, тим сильнішими ми стаємо. Просто у якийсь момент, раптом відкриваємо в собі невідомі досі резервуари внутрішньої сили, про які ми й не здогадувалися раніше.
Наукою доведено, що після пережитих травматичних подій людина може демонструвати феномени, так званого «постравматичного зростання», однією з характеристик якого є бажання й готовність до ще важчих випробовувань.
Це не означає, що людина протягом всього травмуючого періоду лишається непохитною, часом навіть падає. Але підіймається та рушає вперед!
Отже, резилієнтність якраз про це – про здатність підводитися після падіння, а не про скам’янілу непохитність. Інколи, стійкішим виявляється не той, хто виглядає могутнішим, а той, хто володіє резилієнтністю.
Феномен резилієнтності у психології тлумачать у трьох площинах:
Загалом, для резилієнсу характерними є такі риси як:
Більшість дослідників дійшли висновку, що резилієнс слід розуміти як повернення до нормального життя, відновлення попереднього стану після певного періоду дезадаптації внаслідок стресового досвіду.
Це процес позитивної адаптації в умовах виснаження, після трагедій і загроз під час перебування у постійному стресі. Як от робота фармацевта зараз, під час війни. Адже, у будь-якому регіоні країни діяльність працівника аптеки постійно пов’язана з ризиками та перманентним стресом.
Тож, головними функціями резилієнсу є:
Важливо (!) розрізняти психологічну стійкість та байдужість або беземоційність. Відчувати сильні емоції – абсолютно нормально, але бути резилієнтним означає продовжувати відчувати, але бути здатним діяти тоді, коли це здається надскладним.
Психологічна гнучкість не передається у спадок, хоч і обумовлена (зовсім трохи) біологічно. Вона пов’язана з генами, що регулюють симпатичну нервову систему, гіпоталамо-гіпофизарну систему та обмін серотоніну. Натомість нами керує не лише фізіологія: щоранку ми прокидаємось з певним запасом ресурсів, аби прожити цей день, ефективно попрацювати тощо. Цих ресурсів тим більше чим більше у нас сенсів – жити, працювати, любити тощо. А коли єдиною мотивацією до роботи є заробітна платня, такий ресурс навряд чи можна вважати надійним.
Отже, резилієнтний фармацевт володіє трьома головними рисами:
Таким людям також притаманні:
На противагу життєстійкій, гнучкій особистості, — поведінка нерезилієнтної людини виглядає наступним чином:
Попри те, що не існує швидких методик розвитку адаптивності, хороша новина у тому, що здорова психіка апріорі адаптивна та резилієнтна.
Іншими словами, нарощувати цей ресурс людина здатна у будь-якому віці і за будь-яких обставин. Наразі – саме час для розвитку, наприклад, гнучкого мислення, емоційне регулювання та розкриття власних сильних сторін. Так, ми не можемо підготуватися до геть усього (як не були морально готові до війни, зокрема), але можемо виховати в собі відносно оптимальну реакцію на події.
(від Американської Психологічної Асоціації):
Плануйте! Почніть зі щоденних планів: записуйте їх, а також свої відчуття від їх втілення. Ловіть почуття задоволення від реалізації навіть якихось дрібничок!
Знайомтеся з собою новим – у новій реальності. Відстежуйте нові риси, уподобання; чи змінилися важливі для вас речі. Відзначайте своє особисте зростання після проходження кожного нового складного етапу.
Спогади безпечні!Згадуйте пережитий досвід, фіксуйте отримані вами навички (приміром, у щоденнику думок). Це дозволить знаходити нові ефективні стратегії для досягнення необхідного результату.
Погляньте на виклики під іншим кутом зору.Замість дивитися на негаразди, як на щось потворне й непереборне, спробуйте знайти здорові способи виходу зі скрути, або привнести зміни, що в цьому допоможуть або принаймні підтримають вас.
Уникайте схильності сприймати кризи як непереборні обставини. Ви не можете змінити факту виникнення стресових подій. Однак ви можете змінити свою реакцію на них, їхню інтерпретацію. Подивіться за межі ситуації – майбутні обставини можуть скластися значно краще!
Приймайте рішення, що допоможуть вам зустрітися з вашими викликами. Повністю відсторонитися від проблем та стресів неможливо. Дійте у несприятливій ситуації настільки ефективно, наскільки вам це вдається. Можливо, ви не переможете, та завжди зможете чомусь навчитися, якщо будете достатньо відкритими й допитливими.
Шукайте можливості самореалізації. Виховуйте позитивне сприйняття себе та своїх можливостей.Складні обставини не завжди загартовують, а велика кількість травматичного досвіду не створює імунітету до стресів. Однак іноді саме у таких умовах в людині розкриваються сильні якості. Наприклад, підвищене почуття власної гідності.
Спробуйте знайти сенс у труднощах. Абсолютно нормально, що це непросто, й, можливо, потребуватиме часу і простору. Для початку наші знахідки можуть бути зовсім дрібними та вони можуть слугувати нам підтримкою.
Почніть з маленьких кроків!
Господи, я прошу не про чудеса і не про міражі, а про силу кожного дня. Навчи мене мистецтву маленьких кроків.А-С.Екзюпері
Приймайте рішення та вживайте заходів, що можуть покращити якість вашого життя. Кожен з нас має свої сильні сторони або здатність їх розвинути. Вони є кращим інструментом для нас, аніж сподівання та очікування, що одного разу все покращиться саме по собі.
Але інколи не має сенсу боротися з обставинами, варто прийняти їх й перетворити на поштовх до руху уперед, до змін на краще. Це дозволяє зберегти внутрішні сили, допомагає видихнути, оглянутися навколо й зрозуміти, як саме діяти далі.
Джерело: Thepharma.media/
.