Професійне вигорання є поширеною проблемою серед фахівців, робота яких безпосередньо пов’язана зі спілкуванням з людьми. Така проблема часто виникає й у фармацевтів. Це зумовлено, зокрема, і тривалим робочим днем, і постійним спілкуванням з великою кількістю відвідувачів, які потребують допомоги та консультації, іноді можуть бути роздратованими та нетерплячими. У зв’язку з війною перед працівниками аптек постали додаткові виклики, як-то: порушення логістики і дефіцит певних категорій товарів, панічні настрої серед населення, технічні проблеми з програмним забезпеченням, підвищення цін та ін. І все це на фоні особистих переживань щодо ситуації в країні, безпеки, фінансової стабільності та багатьох інших факторів. Емоційне вигорання може стати реальною проблемою (якщо не зважати на тривожні дзвіночки) як для фармацевта, так і для роботодавця та пацієнтів.
Професійне вигорання важливо відрізняти від стресу та різних форм втоми: розумової, фізичної, хронічної. Безумовно, втома є передвісником і однією з умов виникнення стресу. Але якщо це просто важкий або поганий день, можна досить швидко відновитися. Стрес — стан фізіологічної або психологічної напруги, зумовлений несприятливими чинниками. Він допомагає нам адаптуватися, підвищує стійкість організму до впливу негативних факторів. Стан, за якого людина не може повністю адаптуватися до стресових ситуацій, називають дистресом. Емоційне вигорання — більш широке і комплексне явище. Це стійкий негативний стан, який розвивається поступово в результаті довготривалого стресу та емоційного напруження в процесі професійної діяльності.
Синдром вигорання включено до 11-го видання Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-11) як явище, що виникає внаслідок хронічного стресу на робочому місці, з яким не вдалося впоратися. Це не медичний стан, а суто професійне явище.
Синдром вигорання характеризується наступними ознаками:
Виснаження може проявлятися у відчуттях емоційного перенапруження і спустошеності, вичерпаності своїх емоційних ресурсів. Коли людина усвідомлює, що не може віддаватися роботі з таким же натхненням та бажанням, як раніше.
Дистанціювання та деперсоналізація можуть проявлятися у байдужому (або навіть негативному) ставленні до людей у контексті професійного спілкування, коли контакти з ними стають формальними, знеособленими; виникають негативні установки, що можуть спочатку мати прихований характер і виявлятися у внутрішньо стриманому роздратуванні, яке з часом може прориватися назовні.
Зниження продуктивності роботи може бути наслідком заниження самооцінки своєї компетентності (негативного сприйняття себе як професіонала), невдоволення собою, роботою.
Існують певні методи, що дозволяють визначити ступінь вигорання. Наприклад, опитування за формою «Інвентаризація вигорання Маслач» (Maslach Burnout Inventory — MBI). Оригінальну версію, розроблену американською психологинею Крістіною Маслач та Сьюзен Е. Джексон, уперше було опубліковано у 1981 р. Пізніше почали з’являтися нові версії, адаптовані до використання у представників різних груп професій, зокрема і у сферах, пов’язаних із наданням послуг (Maslach Burnout Inventory Human Services Survey — MBI-HSS) (табл. 1–2).Таблиця 1. Тест на професійне вигорання MBI-HSS
| Шкали | № з/п | Як часто ви відчуваєте почуття, перераховані нижче (у дужках зазначається кількість балів) | Ніколи (0) | Декілька разів на рік (1) | Один раз на місяць (2) | Декілька разів на місяць(3) | Раз на тиж/день (4) | Декілька разів на тиждень (5) | Щодня (6) |
| I. Емоційне виснаження | 1 | Я відчуваю себе емоційно виснаженим/-ою через роботу | |||||||
| 2 | Після роботи я відчуваю себе як «вичавлений лимон» | ||||||||
| 3 | Вранці я відчуваю втому і небажання йти на роботу | ||||||||
| 4 | Я добре розумію, що відчувають одержувачі послуг | ||||||||
| 5 | Я відчуваю, що спілкуюся з деякими одержувачами послуг як із знеособленим предметом | ||||||||
| 6 | Працювати з людьми весь день — велике напруження для мене | ||||||||
| 7 | Я дуже ефективно справляюся з проблемами одержувачів послуг | ||||||||
| 8 | Я відчуваю вигорання від роботи | ||||||||
| 9 | Я відчуваю, що позитивно впливаю на життя інших людей своєю роботою | ||||||||
| II. Деперсоналізація | 10 | Я став/-ла більш черствим/-ою до людей, відколи почав/-ла працювати | |||||||
| 11 | Я непокоюся, що ця робота робить мене менш співчутливим/-ою | ||||||||
| 12 | Я відчуваю себе дуже енергійним/-ою | ||||||||
| 13 | Я відчуваю розчарування через роботу | ||||||||
| 14 | Я думаю, що надто важко працюю | ||||||||
| III. Редукція особистих досягнень | 15 | Буває, що мені байдуже, що відбувається з деякими отримувачами послуг | |||||||
| 16 | Пряма робота з людьми створює занадто багато стресу для мене | ||||||||
| 17 | Я можу легко створити атмосферу доброзичливості з отримувачами послуг | ||||||||
| 18 | Я відчуваю себе жваво після роботи з отримувачами послуг | ||||||||
| 19 | Завдяки своїй роботі я зробив/-ла багато цінного | ||||||||
| 20 | Я відчуваю, що більше не витримую | ||||||||
| 21 | На роботі я спокійно справляюся з емоційними проблемами | ||||||||
| 22 | Я відчуваю, що отримувачі послуг звинувачують мене у своїх проблемах |
Таблиця 2. Інтерпретація результатів опитування MBI
| Шкали | Низький рівень | Середній рівень | Високий рівень |
| I. Емоційне виснаження | <17 | 18–29 | >30 |
| II. Деперсоналізація | <5 | 6–11 | >12 |
| III. Редукція особистих досягнень | >40 | 34–39 | <33 |
Опитувальник К. Маслач складається з 22 запитань і дає можливість визначити ступінь вираженості вигорання за трьома шкалами:
1) емоційне виснаження (відчуття емоційної перенапруженості та виснаженості роботою);2) деперсоналізація (нечутлива та знеособлена реакція на одержувачів послуги);3) редукція особистих досягнень (втрата відчуття власної значущості та успішності досягнень у своїй роботі).
Усі елементи MBI оцінюються за 7-рівневим рейтингом частоти від «ніколи» до «щодня». Чим вищими є бали за шкалами емоційного виснаження та деперсоналізації — тим більше виражені симптоми вигорання за цими показниками. Чим нижчий сумарний бал за шкалою редукції особистих досягнень, тим вищим є рівень вигорання, демотивації та втрати сенсу в основній сфері діяльності людини.
На особистісному рівні вигорання може призвести до незадоволеності роботою, зниження відданості справі та відволікання, що може призвести до помилок, а це, у свою чергу, може завдати шкоди пацієнтам.
На організаційному рівні виснаження персоналу може призвести до збільшення плинності кадрів, створюючи «відтік» фахівців, втрати ефективності.
Якщо вигорання не розглядається як проблема, це може вилитися у такі негативні наслідки, як розвиток депресії, тривожності, розладів сну тощо.
Стресори, що можуть призводити до вигорання, поділяються на дві категорії: особисті та робочі. Особисті стресори можуть бути зумовлені станом здоров’я, сімейними обставинами, фінансовими труднощами, дисбалансом між особистим життям і роботою. До стресових факторів на робочому місці належать високе робоче навантаження, відсутність автономії, негативні стосунки з колегами, громіздкі вимоги до документації, спілкування з пацієнтами, які можуть бути незадоволеними, а також технології (наприклад надмірна кількість сповіщень, складнощі з роботою в електронних системах).
За К. Маслач, причиною вигорання може бути невідповідність між потребами особистості та специфікою роботи.
Вона може проявлятися:
Якщо стан рівноваги між вимогами до працівника на роботі та його внутрішніми ресурсами порушується тривалий час, протягом якого відбувається накопичення негативних емоцій з подальшим емоційним виснаженням, може настати вигорання.
Висловлюйтеся. Якщо інші, особливо ваш керівник, не знають, що ви відчуваєте, нічого не зміниться.
Майте реалістичні очікування. Ви можете зробити лише найкраще, що можете за цих обставин.
Вийдіть за рамки лише негативного сприйняття. Спробуйте зосередитися на позитивних моментах та поглянути на ситуацію під іншим кутом.
Визначте обмеження. Наприклад, щодо виконання додаткових завдань або участі в непродуктивних розмовах.
Приділяйте час собі. Подумайте над тим, що вам подобається, може покращити ваш фізичний та емоційний стан. Займайтеся тими видами діяльності, які вам здаються цікавими чи дають можливість відпочити (наприклад читання, прогулянки тощо).
Турбуйтеся про своє тіло. Наприклад, регулярно займайтеся спортом, дотримуйтеся здорового харчування та добре висипайтеся. Оцінити, чи є у вас проблеми з висипанням, можна за шкалою сонливості Епворта (табл. 3–4).Таблиця 3 Шкала сонливості Епворта
| Оцініть імовірність задрімати за запропонованих ситуацій (у дужках зазначається кількість балів) | Відсутня (0) | Низька (1) | Помірна (2) | Висока (3) |
| Сидите і читаєте | ||||
| Дивитеся телевізор | ||||
| Сидите нерухомо в громадському місці | ||||
| Сидите протягом години як пасажир автомобіля | ||||
| Лежите, відпочиваючи після обіду | ||||
| Сидите і розмовляєте з кимось | ||||
| Сидите мовчки після обіду (без алкоголю) | ||||
| Сидите в автомобілі, який зупинився на кілька хвилин через трафік |
Таблиця 4 Інтерпретація результатів анкети, що визначає рівень сонливості протягом дня за Шкалою сонливості Епворта
| Бали | Значення |
| 0–10 | Нормальна денна сонливість |
| 11–12 | Легка денна сонливість |
| 13–15 | Помірна денна сонливість |
| 16–24 | Сильна денна сонливість |
Турбуйтеся про свій психологічний стан. Може бути корисним ведення щоденника або творча діяльність (наприклад малювання, складання віршів). Приділяйте увагу спілкуванню з друзями та родиною. Розмова з кимось, кому ви довіряєте, може допомогти. Але майте на увазі, що цілком доречно звернутися за професійною допомогою психолога. Спеціаліст допоможе розібратися у власних емоціях та прийняти рішення щодо подальших кроків.
У деяких випадках може бути доцільно змінити місце роботи або перейти в іншу сферу професійної діяльності, щоб відновити свій ентузіазм.
Обирайте роботодавця з розумом. Рівень оплати праці важливий, але варто зважати й на те, як організація ставиться до своїх співробітників.
Джерело: Щотижневик «Аптека» Катерина Дмитрик
.
