Як надолужувати пропущені щеплення?
14.06.2022
МОЗ роз’яснює як отримувати «доступні ліки» під час воєнного стану
16.06.2022

Цукровий діабет на тлі хронічного стресу: як не втратити контроль

Зазвичай люди з діабетом 2 типу добре обізнані щодо значення модифікації способу життя, фізичної активності та фармакотерапії. Проте часто недооцінюють необхідність усунення стресу як важливого компонента лікування цієї хвороби.

Як взаємопов’язані стрес та діабет, що важливо взяти до уваги, аби тримати хворобу під контролем навіть під час війни, розповів доктор медичних наук, професор, Заслужений лікар України, лікар-ендокринолог вищої категорії, завідувач відділу профілактики, лікування цукрового діабету та його ускладнень Науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України Володимир ПАНЬКІВ.

Владимир Панькив
Владимир Панькив

Стрес та діабет: що тут причина, а що – наслідок?

Останніми десятиліттями у підходах до лікування цукрового діабету багато чого змінилося. Так, якщо раніше лікарі дотримувалися жорстких алгоритмів послідовного посилення фармакотерапії для досягнення цільового контролю глікемії, сучасні настанови пропагують індивідуальний підхід з метою покращення якості життя пацієнта.

Тому стратегія лікування розробляється лікарем спільно з пацієнтом. Саме так визначаються персоналізовані завдання лікування:

Стрес, безумовно, — один з тих факторів ризику, про які йшлося вище. Але в контексті цукрового діабету цей взаємозв’язок нагадує замкнене коло: з одного боку, стрес – фактор ризику розвитку цукрового діабету 2 типу (ЦД2Т) та його ускладнень, з іншого боку, наявність цукрового діабету (неважливо якого типу) для людини – це життя на тлі стресу через певні специфічні для хвороби аспекти.

На сьогодні встановлено, що 45% людей з діабетом страждають від діабетичного дистресу.

Діабетичний дистрес

Дистрес – стан, за якого людина не спроможна адаптуватися до стресових ситуацій, що негативно впливає на її організм в цілому.

Сьогоднішні трагічні обставини – тяжке випробовування навіть для психіки з високою здатністю до адаптації. Але люди, які живуть з діабетом особливо вразливі через стреси, що супроводжують їхнє життя повсякчас:

  • непередбачуваність рівня глікемії, щоденні графіки і планування життя у зв’язку з діабетом – це дратує і навіть розчаровує;
  • ЦД – хронічне захворювання, що з часом прогресує, та, на жаль, сьогодні є невиліковним, тож вимагає від пацієнта постійної пильності та зусиль, що часто призводить до емоційного вигорання.

Все це разом призводить до діабетичного дистресу, який можна розпізнати за ознаками:

  • відчуття розчарування та гніву у відповідь на вимоги самоконтролю;
  • почуття провини за те, як потреба в самоконтролі впливає на стосунки з друзями та родиною;
  • постійна тривога щодо вибору їжі, рівня цукру в крові та достатності/недостатності фізичних навантажень;
  • відчуття поразки та ізоляції.

Отже, люди, які живуть з діабетом, відчувають подвійний удар в часі війни, оскільки потребують безперервної терапії, доступу до ліків та медичної допомоги на різних рівнях. А постійні тривога і стрес підвищують артеріальний тиск, рівень глюкози в крові та інсулінорезистентність.

Інсулінорезистентність – зона високого ризику

Інсулінорезистентність (ІР) й сьогодні залишається однією з найбільших загадок й найбільш суперечливих проблем сучасної медицини. Але саме ІР дозволяє чітко виділити категорію пацієнтів з високим ризиком розвитку ЦД та ССЗ.

Отже, коли у людини наявна ІР, особливо на тлі таких стресових чинників як COVID-19, що призвела до величезного збільшення захворюваності на ЦД у людей з порушеннями вуглеводного обміну, та хронічного стресу через драматичні події, пов’язані з війною,  шлях до розвитку цукрового діабету стає коротшим.

Від інсулінорезистентності до цукрового діабету шлях у 5 – 10 років.

Це важливо усвідомлювати, і за першої ж підозри (зайва вага, окружність талії ˃ 88 у жінок, ˃ 102 для чоловіків; підвищений апетит тощо), звертатися по медичну допомогу.

Можливі симптоми резистентності до інсуліну

  • ↑ спрага (особливо увечері)
  • ↑ апетит
  • ↑ частота та кількості сечі
  • ↑ маси тіла або ↓маси тіла (без очевидних причин)
  • ↑ втомлюваності, слабкість
  • ↑ дратівливість, ↓ концентрації уваги
  • ↑ сонливість після споживання високовуглеводної їжі та протягом дня.

Та навіть за довоєнною статистикою, дві третини людей з цукровим діабетом живуть, не знаючи про своє захворювання.

При цьому слід пам’ятати, що цукровий діабет – це захворювання, яке прогресує, тож, чим довше ЦД залишається без лікування/декомпенсованим, тим більш незворотними стають його ускладнення для серця, нирок, зору й інших органів і систем організму людини.

Доступність і прихильність до лікування турбує весь світ

Однією з причин, чому пацієнти інколи зволікають з лікуванням – його вартість, адже це ліки, лабораторні дослідження, медвироби тощо. Особливо в умовах відсутності страховки, а ще й під час війни, сума може стати просто непідйомною.

Проблема високої вартості лікування є актуальною не лише для нашої країни сьогодні. Чи не вперше її було враховано навіть в оновлених Клінічних рекомендаціях-2022 Американської діабетологічної асоціації (ADA), в яких:

  • експерти закликають до проведення широкого скринінгу популяції, а також до розвитку у напрямку індивідуалізації лікування ЦД;
  • вибір терапії для ЦД2Т в Рекомендаціях викладений у вигляді діаграми з інформацією про різні класи препаратів, таким чином, аби клініцистам було простіше приймати рішення про їх переваги для конкретного пацієнта;
  • алгоритм медикаментозного лікування містить дані про:
  • масу тіла,
  • епізоди гіпоглікемії,
  • вартість лікування.

Такий підхід, як вважають експерти, спонукає до спільного прийняття рішень разом з пацієнтом. Насамперед важливо визначити мету лікування, потім обрати відповідну терапію для її досягнення.

Саме для покращення доступності до лікування в Рекомендаціях наголошено на можливості використання генеричних препаратів, що може значно зменшити фінансовий тягар лікування.

Зокрема, рекомендовано препарати похідні сульфонілсечовини і тіазолідиндіони. Важливе завдання терапії – мінімізувати виникнення гіпоглікемічних реакцій, які можливі при обох типах ЦД. Обирати слід саме ті препарати, що володіють найнижчим ризиком виникнення таких реакцій.

Фармакотерапія цукрового діабету 2 типу

Обираючи цукрознижувальний препарат, враховують:

  • Поточний показник HbA1c (глісованого гемоглобіну)
  • Тривалість діабету, рівень С-пептиду, ІР
  • Масу тіла (ІМТ, ОТ, ОС)
  • Очікувану ефективність
  • Коморбідну патологію
  • Серцево-судинний ризик
  • Вартість
  • Прихильність до лікування.

Напрямки терапії цукрового діабету 2 типу

  • Зниження ІРметформін, тіазолідони.
  • Зниження всмоктування вуглеводів:інгібітори a-глюкозидаз
  • Підвищення секреції інсуліну:препарати сульфонілсечовини (Ⅲ покоління), іДПП-4, аГПП-1
  • Зниження реабсорбції глюкози з сечі: ІНГЛТ-2.

Порівняння ефективності цукрознижувальних препаратів

Група препаратівЗниження HbA1c на монотерапії, %
Інсулін1,5 – 3,5
Бігуаніди1,0 – 2,0
Препарати сульфонілсечовини1,0 – 2,0
Агоністи рецепторів ГПП-10,8 – 1,8
Глініди0,5 – 1,5
Тіазоліндіони0,5 – 1,4
Інгібітори ДПП-40,5 – 1,0
Інгібітори НГЛТ-20,8 – 0,9
Інгібітори а-глюкозидаз0,5 – 0,8 (воглібоз — до 2,0)

Мотивація – завжди важлива

Обов’язково потрібно налаштовувати пацієнта на максимально гарний результат терапії – аж до ремісії цукрового діабету 2 типу.

Якщо вдасться утримувати рівень HbA1c ˂ 6,5%, виміряний щонайменше через 3 місяці після припинення гіпоглікемізуючої терапії, цей результат можна використати як звичайний діагностичний критерій ремісії цукрового діабету.

Тож дуже корисно знати, що такий результат можливий, але…слід усвідомлювати, що 99% це залежатиме від самого пацієнта.

Навряд чи вдасться досягнути успіху без модифікації способу життя: зниження маси тіла та підвищення фізичної активності.

Модифікація поведінки — здоровий раціон, сон, відмова від шкідливих звичок.

Цукровий діабет на тлі хронічного стресу: звільнення від подвійного тиску

Людям, які живуть з діабетом 2 типу, життєво необхідно навчитися долати стрес. Адже доведено, що, принаймні один з гормонів стресу – кортизол – значно погіршує глікемічний контроль.

Отже, усунення стресу – це частина лікування діабету.

Навіть зараз необхідно намагатися, якщо не зняти повністю, то хоча б максимально знизити стрес всіма доступними методами. Це може бути прогулянка, цікава книга або улюблена музика.

Адже всім нам необхідно разом здолати випробування війни, вистояти, перемогти, а тоді – відродитися й відбудувати нашу рідну Україну!

Джерело: https://thepharma.media/uk

.

Зворотній зв'язок

 

×