Вірусний гепатит (ВГ) – це група інфекційних захворювань, що викликають дифузне запалення тканин печінки і призводять до розвитку серйозних ускладнень, зокрема цирозу і раку печінки. Найбільш поширеними ознаками гепатитів є:
Також можливі й позапечінкові прояви захворювання: артрит, поліміозит, васкуліти, вузликовий періартеріїт, фіброзуючий альвеоліт, гломерулонефрит, периферична нейропатія тощо.
ВГ – одна з основних причин смертності в світі, після туберкульозу. Інфікованих цим вірусом в 9 разів більше, ніж вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). За статистикою, кожні 30 секунд одна людина вмирає від захворювання, пов’язаного з гепатитом.
Існують п’ять основних типів гепатиту – А, В, С, D і E. За даними ВООЗ, найбільш небезпечними є вірусні гепатити В (ВГВ) і С (ВГС), які стають причиною смерті 1,1 млн людей та 3 млн нових інфікувань щорічно. Разом з тим лише 10% людей, що живуть з гепатитом B, знають про свій статус, а серед них тільки 22% отримують належну терапію.
Найпоширенішим типом є ВГВ. Ймовірність переходу хвороби у хронічну форму є вік, в якому людина була інфікована. Так у 80-90% дітей грудного віку, інфікованих ВГВ протягом першого року життя, і у 30-50%, інфікованих у віці до 6 років, захворювання приймає хронічний перебіг. У дорослого населення хронічний ВГВ в 350 разів підвищує ризик розвитку цирозу і раку печінки через 10-15 років після зараження [4].
ВГВ має високу контагіозність і численні шляхи поширення. Крім того, він здатний виживати за межами людського організму близько 7 днів, залишаючись небезпечним. У районах з високою поширеністю ВГВ найчастіше шляхами передачі є пологи (від матері до дитини) та контакт із зараженою кров’ю, але не слід забувати, що вірус може передаватись через шкіру і слизові, зі слиною, менструальними, вагінальними виділеннями, сім’яною рідиною.
На відміну від гепатитів В і C, тип А (ВГА) не викликає хронічних захворювань печінки, однак може супроводжуватися важкими симптомами та іноді протікає із гострою печінковою недостатністю, що може стати летальною. Ризик зараження ВГА пов’язаний із відсутністю доступу до чистої води і поганими санітарно-гігієнічними умовами. У країнах, де ризик зараження через їжу або воду низький, спостерігають спалахи хвороби серед чоловіків, які практикують секс з чоловіками, та людей, що вживають ін’єкційні наркотики. Факторами ризику є вік, оскільки ВГА викликає більш важкі форми захворювання серед осіб похилого віку.
Українські реалії. За даними Міністерства охорони здоров’я України, близько 5% українців інфіковані вірусом гепатиту С та близько 1-2,5% – вірусом гепатиту В, тоді як більшість пацієнтів не знають про свій діагноз і не отримують терапію. Щорічно в Україні реєструють близько 11 тисяч нових випадків вірусних гепатитів. Протягом 2020 року хронічна форма ВГВ діагностована у 773 українців, гостра форма ВГВ – у 731 людини, що складає 2 та 1,8 випадків на 100 000 населення відповідно [5]. Ці цифри більш ніж удвічі перевищують показники поширеності ВГВ в країнах Європейського Союзу.
Найбільш ефективними засобами боротьби з гепатитами є поліпшення санітарних умов, підвищення безпеки харчових продуктів і збільшення охоплення вакцинацією.
Ефективна і безпечна інактивована вакцина проти гепатиту А доступна в усьому світі, зокрема і в Україні (вакцина належить до рекомендованих для груп ризику – мандрівників, які збираються відвідати країни, що є ендемічними по гепатиту А, дітей віком від 1 року [8]). Станом на травень 2019 року 34 країни використовували або планували впровадити вакцину проти гепатиту А для планової імунізації дітей з певних груп ризику.
З огляду на значний тягар ВГВ, в 2016 році представники урядів 194 країн ухвалили Глобальну стратегію ВООЗ щодо викорінення вірусного гепатиту до 2030 року, яка включає мету ліквідувати гепатити B і C як глобальну загрозу здоров’ю населення шляхом скорочення нових випадків інфікування на 90% і смертності – на 65% до 2030 року.
Наша країна приєдналась до цієї ініціативи. У 2018 році МОЗ України затвердило стратегію, однією з ключових складових якої є профілактика гепатиту В за допомогою проведення курсу щеплень всіх новонароджених трьома дозами вакцини протягом першого року життя згідно з Календарем профілактичних щеплень [9].
Вакцинація – ключовий і найефективніший спосіб запобігання інфікуванню, ефективність якого становить 98-100% [5]
ВООЗ наголошує, що для досягнення посталеної мети в Європейському регіоні вкрай важливо дотримуватись плану щеплень попри тривалу пандемію COVID-19. Ключове завдання – забезпечення безперервної роботи програм вакцинації від гепатиту В і нарощування послуг з тестування та лікування гепатитів В і С [10].
Слід зазначити, що у 2019 р. охоплення 3 дозами вакцини в усьому світі досягло 85% в порівнянні з приблизно 30% в 2000 році. Повна серія щеплення забезпечує захисний рівень антитіл у понад 95% немовлят, дітей і молодих людей. Захист від захворювання триває не менше 20 років і, ймовірно, довічно.
Однак охоплення вакцинацією від гепатиту B досі залишається нерівномірним. Наприклад, глобальне охоплення дозою ВГВ при народженні становить 42%, тоді як охоплення в Африканському регіоні ВООЗ становить лише 6% [5].
В Україні вакцина від гепатиту В входить до Календаря обов’язкових щеплень з 2000 року. Протягом 2004-2008 рр. охоплення вакцинацією дітей грудного віку в Україні досягало рекордних показників – 84%-98%. Але протягом наступних 9 років, через поширення антивакцинальних ідей, близько 2,5 млн дітей не отримали імунний захист від гепатиту В. що це означає? Що кожен другий з цих дітей при зустрічі з інфекцією може захворіти на хронічний ГВ і, як наслідок, отримати цироз або рак печінки [11]. Тому основною стратегією в боротьбі з ВГВ є забезпечення високого рівня охоплення (> 95%) вакцинацією дітей першого року життя і вакцинація груп ризику.
Джерело: https://fp.com.ua/
