Підвищення температури тіла у дитини, як правило, викликає тривогу та занепокоєння у батьків. Це часто призводить до бажання якнайшвидше її знизити з використанням надмірної кількості жарознижувальних засобів.
Приймати рішення про необхідність застосування антипіретика слід, враховуючи не тільки показники температури тіла. Обов’язково варто брати до уваги стан та самопочуття дитини. Важливо проаналізувати, як вона переносить підвищення температури тіла, чи змінюється при цьому її поведінка, активність, апетит тощо. Деякі автори стверджують, що, оскільки метою застосування жарознижувальних засобів є покращення загального стану дитини, батьки не повинні зосереджуватися на зниженні температури тіла як такому (Thompson A.P. et al., 2020).
Згідно з результатами дослідження «Fever in Babies and Children: When To Worry» спеціалісти Клініки Клівленда (Cleveland Clinic), США, не радять турбуватися через підвищену температуру тіла у дитини в наступних випадках:
Скляні ртутні термометри колись були основною складовою більшості домашніх аптечок. Проте сьогодні ртутні термометри вже майже не використовуються, оскільки вони можуть розбитися і призвести до вдихання випарів ртуті. Широко використовуються спиртові термометри, однак вони також мають ряд недоліків, як-от: ризик розбити та поранитися битим склом, що робить неможливим їх використання дітьми без контролю дорослих, необхідність тривалого вимірювання. Наразі до переліку сучасних термометрів входять наступні:
Вибір типу термометра та місця використання залежить від віку дитини:
Відповідно до Протоколу фармацевта при відпуску лікарських засобів без рецепта «Симптоматичне лікування підвищеної температури тіла у дітей віком до 15 років» тривожні дзвіночки при підвищеній температурі тіла, коли відвідувача аптеки варто направити до лікаря, включають:
Що робити при підвищеній температурі тіла у дитини?
Обираючи жарознижувальні лікарські засоби для дитини, окрім ефективності, варто також звертати увагу на їх безпеку. Для контролю температури тіла у дітей у вищезгаданому протоколі фармацевта рекомендують 2 препарати — ібупрофен і парацетамол.
Зазвичай у якості жарознижувального засобу в педіатричній практиці використовують парацетамол, максимальна доза якого не має перевищувати 60 мг/кг на добу, тому перед застосуванням препарату необхідно визначити масу тіла дитини. Кратність прийому — 3–4 рази на добу з інтервалом між прийомами не менше 4 год. Переважно застосовують парацетамол у вигляді сиропу, суспензії або супозиторіїв. Однак його з обережністю використовують при захворюваннях печінки (Renko M., Keinänen-Kiukaanniemi S., 2016).
За наявності протипоказань до застосування парацетамолу використовують ібупрофен. Останній має виражену жарознижувальну, аналгетичну і протизапальну дію. У ряді досліджень показано, що його жарознижувальний ефект є більш вираженим, ніж у парацетамолу й ацетилсаліцилової кислоти. Доведено, що ібупрофен швидко нормалізує підвищену температуру тіла й характеризується більшою порівняно з парацетамолом тривалістю дії — до 8 год. Застосування ібупрофену є актуальним у разі наявності у дитини не тільки підвищеної температури тіла, але й больового синдрому, наприклад, при ангіні, отиті та ін. Однак він протипоказаний при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, запальних захворюваннях травного тракту, схильності до кровотеч та порушенні згортання крові, бронхіальній астмі, з обережністю призначають при печінковій та/або нирковій недостатності, артеріальній гіпертензії (Rainsford K.D., 2007).
Під час хвороби дитина потребує багато уваги близьких, проте не варто забувати і про власну безпеку.
Щоб уникнути зараження, використовуйте одноразові маски при близькому контакті з дитиною. Також варто слідкувати за температурою свого тіла та вживати вітамін С для підтримання імунітету. Також забезпечити кращу роботу імунної системи допоможе здоровий сон та уникнення стресу (Thompson A.P. et al., 2020).
Отже, для покращення самопочуття дитини необхідно знати ефективні методи зниження температури тіла та дотримуватися рекомендацій спеціалістів.
Джерело: Щотижневик «Аптека»
.
.